Розділ V, глава 2-- 358
закономірностей72 і певним чином враховувати в своїх розрахунках національні особливості історичного процесу.
Лібералізм- це метод пояснення шляхів розвитку людського суспільства на принципах свободи особистості. Він мав істотні відмінності на різних історичних етапах, що залежали від специфіки соціально-політичних систем. Витоки сучасного лібералізму дослідники73 віднаходять у часи ангЛlИСЬКОЇ революції ХУІІ ст.( Дж. Локк), а його зрілу форму в ХІХ ст.( А. Токвіль, Дж. Мілль, Г. Спенсер, Дж. Медісон та ін.). Відмітна риса лібералізму, безвідносно до локальних та історичних різновидів, полягає в тому, що в ієрархії пріоритетів на перше місце ставиться вільна людина, а за нею йдуть держава, суспільство, нація і т. д.
У Росії доля лібералізму була( і залишається) непростою, оскільки тут, внаслідок багатьох причин, надзвичайно живучими виявилися патерналістські настрої, ідеї соціальної рівності та справедливості, що зросли на фунті общинної солідарної відповідальності. Однак перехід Росії до капіталізму в середині ХІХ ст. вимагав вивільнення індивідуальної ініціативи й приватної підприємливості. А це, у свою чергу, потребувало державних, правових гарантій громадянських прав і свобод. Формування ліберального світогляду у 30- 50-х рр. стало, власне, відповіддю на цей соціальний запит. І ліберальні тенденції виразно прослідковувалися вже у поглядах більшості слов ' янофілів та західників.
Проте перший публічний виступ лібералів із власною програмою дій відбувся у другій половині 50-х років, напередодні буржуазних реформ Олександра ІІ. Тоді за пропозицією К. Кавеліна ліберальні діячі вирішили вийти на широку суспільну арену за допомогою рукописної традиції( всередині Росії) та публікації статей на актуальні теми( у лондонських виданнях Герцена й Огарьова)'.
« Похвальне слово » свободі склав один з основоположників російського лібералізму Б. М. Чичерін( 1828- 1904). У статті « Различньrе видм либерализма » автор виклав ліберальну точку зору на злободенні проблеми, на вирішення яких чекала Росія: свобода думки, совісті, гласність, скасування кріпацтва, цензури тошо.
72 Див.: Грановскuй т.н. Лекции по истории средневековья.- М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 40-49.
73 Енциклопедія політичної думки.- К: дух і Літера, 2000. С. 203-207.
• Починаючи з публіцистики середини ХІХ ст. джерела( за деякими виключеннями) перекладені українською мовою автром даної монографії