Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 357
Розділ V, гла в а 2
--
356
Корені розходжень західників і слов ' янофілів знаходяться у німецькій
класичній філософії, я ку rpYHTOBHO в ивчали й широко використовували
представники обох теч ій. Захоплен і сть одних і других, однак, в ідрізнялася
і філософами, яким віддавали перевагу, і тлумаченням деяких складників
їхніх вчень. Західники (особливо Герцен та Грановський) творчо
застосовували діалектику Гегеля, його філософію всесвітньо-історичного
процесу і не сприймали низки політичних в исновків в ідомого мислителя.
З і ншим критерієм підходили до німець кої філософії слов ' янофіл и :
позитивно ставлячись д о гегелівської діалектики, в о н и водночас зробили
ставку на « ф ілософію прозріння» Ф . Шеллінга, який намагався поєднати
в іру та розум, о скільки, на його погляд, тільки такий синтез спроможний
забезпеч ити відкриття істини. Віддання філософських переваг зумовило
формування несхожих, а в дечому і протилежних філософсько
історичних схем. Переконливо про це писав А . А . Левандовський : «З
перших кроків своїх, з вихідної точки своїх міркувань слов ' янофіли
шеллінгіанці розходились з і своїми опонентами, послідовниками Гегеля .
Історія, в ї х уяві, втрачала в нутрі шню єдність, розпадаючись на цілий
ряд паралельних процесів. Зв ідс и й зовсім різні теоретичні завдання,
які ставили перед собою західники та слов ' яноф іли: якщо для перших
необхідно було, усв ідомивши увесь хід всесвітньо-історичного проце су,
відшукати в ньому місце Ро сії й усіма силами сприяти тому, щоб вона
якомога швидше зайняла це місце, то другі, в иходячи з особливих рис
« народного духа» , прагнули визначити лише один і неповторний шлях
розвитку своєї країни» 69. Отже, слов ' я нофіли наполягали на існуванні
особливих законом ірностей для кожного народу, а з ахідники - на
загальних законах, що неухильно діють в історії будь-якої країни.
Загальні тенденції с вітової (в усякому разі - європейської) історії
передбачали, зрозуміло, однотипність розвитку держав, охоплених цими
тенденціями, і зумовлювали природні сть взаємообміну фактично в усіх
галузях життя . В ідсталі країни м имовол і були вимушені використовувати
досягнення передових країн, щоб надолужити прогаяне і прискорити
свою прогресивну ходу. З такими переконаннями підходили західники
до анал і зу м инулого, сучасного і майбутнього Європи та Росії70 , до
потрібних вітчизні реформ