Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 357

Розділ V, гла в а 2 -- 356 Корені розходжень західників і слов ' янофілів знаходяться у німецькій класичній філософії, я ку rpYHTOBHO в ивчали й широко використовували представники обох теч ій. Захоплен і сть одних і других, однак, в ідрізнялася і філософами, яким віддавали перевагу, і тлумаченням деяких складників їхніх вчень. Західники (особливо Герцен та Грановський) творчо застосовували діалектику Гегеля, його філософію всесвітньо-історичного процесу і не сприймали низки політичних в исновків в ідомого мислителя. З і ншим критерієм підходили до німець кої філософії слов ' янофіл и : позитивно ставлячись д о гегелівської діалектики, в о н и водночас зробили ставку на « ф ілософію прозріння» Ф . Шеллінга, який намагався поєднати в іру та розум, о скільки, на його погляд, тільки такий синтез спроможний забезпеч ити відкриття істини. Віддання філософських переваг зумовило формування несхожих, а в дечому і протилежних філософсько­ історичних схем. Переконливо про це писав А . А . Левандовський : «З перших кроків своїх, з вихідної точки своїх міркувань слов ' янофіли­ шеллінгіанці розходились з і своїми опонентами, послідовниками Гегеля . Історія, в ї х уяві, втрачала в нутрі шню єдність, розпадаючись на цілий ряд паралельних процесів. Зв ідс и й зовсім різні теоретичні завдання, які ставили перед собою західники та слов ' яноф іли: якщо для перших необхідно було, усв ідомивши увесь хід всесвітньо-історичного проце су, відшукати в ньому місце Ро сії й усіма силами сприяти тому, щоб вона якомога швидше зайняла це місце, то другі, в иходячи з особливих рис « народного духа» , прагнули визначити лише один і неповторний шлях розвитку своєї країни» 69. Отже, слов ' я нофіли наполягали на існуванні особливих законом ірностей для кожного народу, а з ахідники - на загальних законах, що неухильно діють в історії будь-якої країни. Загальні тенденції с вітової (в усякому разі - європейської) історії передбачали, зрозуміло, однотипність розвитку держав, охоплених цими тенденціями, і зумовлювали природні сть взаємообміну фактично в усіх галузях життя . В ідсталі країни м имовол і були вимушені використовувати досягнення передових країн, щоб надолужити прогаяне і прискорити свою прогресивну ходу. З такими переконаннями підходили західники до анал і зу м инулого, сучасного і майбутнього Європи та Росії70 , до потрібних вітчизні реформ