Розділ V, глава 2-- 355
вітчизняному фунті; 2) положення про те, що правильне співвіднощення народного суверенітету та державної влади, є запорукою досконалого суспільного ладу( це зав ' язок вчення про громадянське суспільство).
М. І. Цимбаєв помітив таку особливість стилю Хом ' якова: для нього « вкрай характерне поєднання чітких висновків з довільним підбором або повною відсутністю Доказів » 65. В цілому це відповідало типу мислення, властивого романтичній добі; І. Ісаєв вдало виділив його характерні риси: « Культурним контекстом політичного слов ' янофільства, безперечно, були романтизм, естетична доктрина, світосприйняття, що не претендувало на чіткі й формальні межі та доктринальність, допускало розмитість, таємничість форм і трактовок }) 66. Дійсно, слов ' янофіли, пропонуючи перелік першочергових реформ( скасування кріпацтва, зміна системи судочинства, соціальна рівність, представницькі органи влади, громадянські права і свободи тощо), як правило, не могли вказати реальні шляхи їх впровадження у життя. Однак в другій половині 1850-х років, коли, беручи участь у роботі губернських дворянських комітетів по підготовці селянської реформи, В. Черкаський, Ю. Самарін, О. Хом ' яков, О. Кошелєв та ін. висунули ряд доволі реалістичних( хоч і компромісних) проектів, які, щоправда, не були достатньо прийнятними для російських селян67, на що вказували О. Герцен, М. Огарьов та М. Чернишевський.
Напередодні реформи 1861 р. пішли з життя Хом ' яков, К. Аксаков, П. і І. Киреєвські- головні діячі слов ' янофільства; потім ця течія поступово завмирає, зближуючись( у 1 870-ті рр.) із західниками та іншими лібералами того часу. Цікаво, щО І. Киреєвський ще у 1839 р. іронічно пророкував: ідеї слов ' янофілів приживуться лише в тому випадку, коли б німець або француз обrрунтували самобутність та оригінальність російської духовності68. Тоді б самі росіяни у це повірили і не віддавали перевагу всьому закордонному.
Дві провідні течії суспільної думки, західників і слов ' янофілів, зближувало критичне ставлення до миколаївської Росії, розуміння назрілості докорінних перетворень та неприйняття революційного способу їх проведення. Проте роз ' єднували не менш принципові моменти: оцінка європейської цивілізації, зміст реформаторських проектів, соціальні ідеали, трактовка історичного минулого і т. Д.
65 Цuмбаев НИ Славянофнльство... С. 147.
66 Исаев ИА., Золоmухuна НМ История... С. 234.
67 Дудзuнская Е. А. СлавянофилЬ1 в общественной борьбе.- М.: МЬІСЛЬ, 1983. С. 167-199.
68 Кuреевскuй ИВ. В ответ А. С. Хомякову... С. 126.