Розділ V, глава 2--- 354
між державою та народом- стан взаємного невтручання » 62. К. Аксаков в « Записке о внутреннем состоянии России »( і850-ті рр.) виклав ці погляди своїх однодумців: « Не желая править, народ наш желает жить... Не ища своБОДЬІ политической, он ищет своБоды нравственной, сво бо ДЬІ духа, своБоды общественной( інакше кажучи, всього набору громадянських свобод і прав.- А. Б.)... Он помнит слова Христа: « Царство Мое несть от мира сего », и потому, предоставив государству царство от мира сего, он, как народ христианский, избирает для себя другой путь- путь к внутренней свободе и духу, к царству Христову: царство Божее внутрь вас есть » 63.
Але держава( для Росії традиційною формою правління є монархія) має керуватися в здійсненні владних повноважень християнською мораллю і захистом непорушних суверенних прав общини. Лише за таких умов між « Землею » й « Государством » можлива злагода і мир. Тому слов ' янофіли, відокремлюючи монархічну владу від общини, дозволяли собі критику дій конкретних монархів, наприклад Миколи І або Петра І.
Слов ' янофілам часто дорікали їхню, начебто, спробу повернути давньоруські, застарілі порядки, сміялися над їх перевдяганням у селянське вбрання, навіть цар змушений був наказати деяким слов ' янофілам поголити бороди( бо дворянину не личить борода!). Однак це не відповідає дійсності; ще у 1839 р. І. Киреєвський писав: « Если старое бьІЛО лучше теперешнего, из: ного еще не следует, чтоБы оно бьІЛО лучше теперь ». Пізніше, у 1852 р. І. Киреєвський писав, що він не бажав би побачити і в страшному сні, як « какая-либо из внешних особенностей нашей прежней жизни, давно погибшая, вдруг воскресла посреди нас... » 64. Тобто слов ' янофілам належить першість у розробці складної проблеми суспільствознавства, політології, історії: як оптимальніше поєднати національне й інтернаціональне, національне й загальнолюдське, яким чином можна зберегти самобутність, не цураючись простору європейського типу цивілізації.
Ще дві ідеї слов ' янофілів заслуговують високого визнання: 1) це думка про те, що прогресивний розвиток народу буде незворотним і соціально ефективним тільки в тому випадку, якщо він органічно зростатиме на
62 Исаев и.А., Золоmухuна нм История полиrnческих и правовЬІХ учений России
ХІ- хх вв.- М.: Юрист, 1995. с. 236-237.
63 Там же. С. 237.
64 Кuреевскuй И. О характере просвещения ЕВРОПЬІ и О его опюшении к просвещению России // Киреевский и. ИзбранНЬІе статьи. с. 238; Його ж. В ответ л. с. Хомякову /І Там же. С. 117.