Розділ V, глава 2-- 351
зробив висновок: « Итак, дело не столько в том, чтоБЬІ- на основе какоголибо заранее готового определения « либерализма »- установить, бьІЛИ ли слаВЯНОфИЛЬІ либералами( и если да, то до какой степени), сколько в анализе осоБЬІХ политических и общественно-зкономических обстоятельств, при КОТОРЬІХ группа ярких и отнюдь не СКЛОННЬІХ к парадоксам МЬІслителей и деятелей считала ВОЗМОЖНЬІМ, пожалуй даже и необходи МЬІМ, взять за ОСНОВЬІ либеральной программЬІ преобразований такие идеологические и философские категории, которыIe в Западно й Европе( и в самой России несколько десятилетий спустя) могли БЬІ служить оп 0- рой лишь для крайней антилиберальной реакции ».
Г. Карпі вказав також на специфіку лібералізму західників, яких, зрозуміло, теж відносив до прогресивних течій російської суспільної думки першої половини ХІХ ст.
Історіософська доктрина слов ' янофілів спиралася на поширене в європейській науці уявлення про призначену кожному народу особливу роль у всесвітній історії. Стосовно Росії Гегель у 1821 р. писав одному із своїх адресатів: « Ваше счастье, что отечество Ваше занимает такое значительное место во всемирной истории, без сомнения, имея перед собой еще более великое предназначение. остальныIe современныIe государства, как может показаться, уже более или менее достигли цели своего развития, бьІТЬ может, у многих кульминационная точка оставлена уже позади и положение их стало статическим. Россия же, уже теперь, может бьІТЬ, сильнейшая держава среди всех прочих, в лоне своем cKpыаетT неБЬІвалыIe возможности развития своей интенсивной природьm59 • Залишаючи поза увагою обов ' язкові елементи тогочасного етикету листування, все ж Гегель сформулював ідеї, провідні і для слов ' янофілів, і для кириломефодіївців.
Ці теоретичні положення становили засади всього світогляду слов ' янофілів, їх релігійних, філософських, соціальних, історичних поглядів. Світогляд представників цієї течії суспільної думки варіювався в залежності від індивідуальних особливостей, конкретних проблем, еволюційних чинників, проте загалом зберігав концептуальну цілісність. Релігійно-філософський підтекст просл ідковується навіть у суто політичних реформах( свобода слова, думки, друку тощо), які обговорювалися в слов ' янофільському середовищі.
Прибічники модернізаЦll Росії, слов ' янофіли переконували суспільство у необхідності його оздоровлення не шляхом запозичен-
S9 Цит. за: Цuмбаев ни. Славянофильство( из ИСТОРИИ русской общественно-политической
МЬІСЛИ ХІХ века).-м.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. С. 97.