Розділ V, глава 2--- 346
« блажеННЬІЙ патриотизм »: « Без сомнения, БЬІЛа нетерпеливость в ее ВЬІражениях, резкость в МЬІСЛЯХ, НО чувство, КОТОРЬІМ проникнут весь от РЬІВОК, НИСКОЛЬКО не враждебно отечеству: зто- глубокое чувство наших немощей, выIаженноеe с болью, с горечью,- и только » 51. Цей уривок з « Апологии сумасшедшего » багато що пояснює у змістовній частині « Философических писем » й змушує дослідників у своїх висновках враховувати емоційну напругу твору.
Що ж стосується засобів подолання « неМОЩеЙ », то Чаадаєв головний з них бачив у тому, щоб виробити загальну історіософську концепцію минулого Росії, щоб все російське суспільство і кожен громадянин зокрема добре засвоїли також історичний досвід західноєвропейських країн, ті чинники, які посприяли утвердженню їх цивілізації. Проте цього недостатньо: «... если допустить, что МЬІ смогли БЬІ путем изучения и раЗМЬІшления добьІТЬ себе недостающие нам знания,- писав Чаадаєв у другому « Философическом письме »,- откуда нам взять мощныe традиции, оБширный ОПЬІТ, глубокое осознание минувших времен, прочныe умствеННЬІе наВЬІКИ- все зти последствия огромного напряжения всех человеческих способ ностей, а они-то и составляют нравственную природу народов ЕВРОПЬІ и дают им подлинное превосходство ».
Отже, вихід не у тому, щоб набути теоретичні знання, а в надзвичайно великих власних зусиллях щодо перетворення нашого інтелектуального багажу згідно із західним досвідом: « Итак, задача сейчас не в расширении области наших идей, а в том, чтоБы исправить те, КОТОРЬІМИ МЬІ обладаем, и придать им новое направление ». Виправити ж їх можна тільки тоді, коли увесь народ, включаючи й православну церкву, « проникнется идеей, которая ему доверена и которую он приз ван осуществить, и когда начнет ВЬІПолнять ее с тем наСТОЙЧИВЬІМ, хотя и СКРЬІТЬІМ инстинктом, ко
ТОРЬІЙ ведет наРОДЬІ к их предназначению ». Але, на жаль, в минулому ми не зустрінемо на сторінках історії « проявлений общественной воли » 52.
Таким чином, Чаадаєв покладав сподівання на пробудження « общественной воли » та сприяння цьому процесу верховної влади, якій він ставив за приклад діяльність Петра І. У 1836 р. Чаадаєв засудив насильницький метод суспільного оновлення, а тому пояснив декабристський рух < ЩУРНЬІМИ идеями и гибельныии заблуждениями », які були принесені з Заходу учасниками зарубіжних походів 1813- 1815 рр. Однак пізніше у статті « 1851 » він підтримав Французьку революцію кінця ХУІІІ ст., що ставила метою скасування « стеснитеЛЬНЬІХ или унизительнЬІХ при-
51 Там же. Т. 1. С. 533.
52 Там же. Т. 1. С. 339, 529, 538.