Розділ V, глава 2-- 345
у той час все було « одушевлено ЖИВОТВОРНЬІМ началом единства. Все там из него происходило, все к нему сходилось. Все умственное движение той ПОРЬІ только И стремилось установить единство человеческой МЬІСЛИ, и любое побуждение исходил о из властной потребности найти мировую идею, зту вдохновительницу НОВЬІХ времен »( с. 330-331). Тісна співпраця, взаємозбагачення народів в межах єдиної конфесії- у цьому вбачав Чаадаєв фактор прискореного зростання європейської цивілізації, від якої Росія була відторгнута спочатку православною вірою, потім монгольським завоюванням, а з ХУ- ХУІ ст.- ворожнечею до всього « латинського ». Врешті-решт на Сході Європи утвердилися такі суспільні устої, які не сприяли соціальному прогресу.
Провину за очевидну відсталість вітчизняного суспільства Чаадаєв покладав на православну церкву, яка, на його переконання, не змогла зберегти благотворний, перетворюючий дух християнської віри. « Вопреки имени христиан,- писав він,- которое МЬІ носили, в то самое время, когда христианство величественно шествовало по пути, указанному божественнЬІМ его основателем, и увлекало за собой поколения, МЬІ не двигались с места. Весь мир перестраивался заново, у нас же ничего не созидалось: МЬІ по-прежнему ютились в своих лачугах из бревен и СОЛОМЬІ. Словом, НОВЬІе судьБЬІ человеческого рода не для нас совершались. Хотя МЬІ И христиане, не для нас созревали ПЛОДЬІ христианства »( с. 332).
Які ж засоби пропонував Чаадаєв для ліквідації зазначених ним суспільних болячок?
Перш за все необхідно беззастережно відкинути звинувачення Чаадаєва у песимізмі щодо майбутнього російського народу. В мужній, сповненій людської гідності « Апологии сумасшедшего »( 1837 р.) він писав своїм опонентам: « Больше, чем кто-либо из вас, поверьте, я люблю свою родину, желаю ей слаВЬІ, умею ценить ВЬІсокие качества моего народа... ». Чаадаєв заявляв, що вірить у батьківщину, у ії « великое будущее, которое, без сомнения, осуществится... » 49. У листі до 0.1. Тургенєва ще у 1835 р., тобто до підозр у непатріотизмі, Чаадаєв зазначав, що він « любил в своей стране лишь ее будущее » й не поділяв « бессмьrсленное созерцание наших воображаеМЬІХ совершенств » 50, притаманне слов ' янофілам.
Чаадаєв визнавав, що надруковане « Философическое письмо » може викликати критику через негативні оцінки деяких рис національного характеру росіян. Але він пояснював такі оцінки тим, що йому чужий
49 Чаадаев п.я. Поли. собр. соч. Т. І. С. 533, 536.
50 Там же. Т. 2. С. 92, 94.