Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 345

Розділ V, глава 2
---- -
344
ня» та переведення у площину власної духовності . Смаки змінюються,
запозичені ідеї також, це зумовлювало не стабільну суспільну атмос феру
в Росії, яка була не здатна сприяти « соприкосновению сознаний», ство­
ренню цілісної « нравственной ПрИрОДЬІ» .
По-третє, ситуація, яка існувала в Росії (брак спадкоємності етапів
суспільного розвитку та непродумані ідейно-культурні запозичення),
спричинилася до виникне ння прошарку розгублених, зайвих людей .
« С иллогизм Запада нам незнаком . В лучших головах наших есть нечто,
еще худшее, чем легковесность. Лучшие идеи, лишеННЬІе связи и по­
следовательности, как беСПЛОДНЬІе заблуждения nаралuзуюmся в нашем
мозгу (виділено мною . - А . Б . ) . В природе человека теряться, когда он
не находит способа связаться с тем, что бьІЛО до него и что будет по­
сле него ; он тогда утрачивает всякую твердо сть, всякую уверенность;
не РУКОВОДИМЬІЙ ощущением непрерывойй длительности, он чувствует
себя заблудившимся в мире. Такие растеРЯННЬІе существа встречают­
ся во всех странах ; у нас зто общее свойство» (с. 328). Говорячи про
« зайвих людей», Чаадаєв мав на увазі, безумовно, добре йому в ідоме
дворянське оточення . Представники пануючого, « благородного» стану,
оті заблудлі душі, вони, з а його словами, байдужі до мінл ивості жит­
тя, до добра ч и зла, до істини або неправди. Така характеристи ка сто­
совно всього російського народу, безперечно, не в ідпов ідала дійсності.
Але, з іншого боку, дворянство - освічений, до св ідчений в справах дер­
жавного управління, культурний в цілому стан - було, так би мовити,
«візиткою» всього суспільства, а його ознаки певною м ірою властиві й
іншим станам .
По-четверте, Провидіння, заявляв Чаадаєв , не схотіло ні в чому втру­
ч атися у нашу долю (на в ідміну в ід інших європейських народів), « оно
предоставило нас всецело самим себе, не пожелало ни в чем вмешивать­
ся в наши дела, не пожелало ничему нас научить . . . Одинокие в мире,
МЬІ м иру ничего не дали, ничего у мира не взяли; МЬІ не внесли в массу
человеческих идей ни одной МЬІСЛИ, МЬІ НИ В чем не содействовали дви­
жению вперед человеческого разума, а все, что досталось нам от зтого
движения, МЬІ исказилю> . Не було у нас і м ислителів, які б допомогли
нам виробити плідні соціальні ідеї за зразком західних.
Та обставина, що росіяни «принесли с собой одни только ДУРНЬІе идеи
и гибеЛЬНЬІе заблуждения» , пояснюється виключно їх фатальним цер­
ковним вибором : «По воле роковой судьБЬІ МЬІ обратил ись за нравствен­
НЬІМ учением, которое должно нас воспитать, к растленной В из антии, к
предмету глубокого презрения зтих народов» . Хрещення, за православ­
ним обрядом, писав Чаадаєв, в ідділило Росію в ід Західної Європи, де