Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 343

Розділ V, глава 2
--
342
НЬІХ волнений, страстного беспокойства, деятел ьности без обдуманнЬІХ
намерений. Люди в такое время скитаются по свету и дух их блуждает.
Зто пора великих побуждений, великих свершений, великих страстей у
народов. Они тогда неистовствуют без ясного повода, но не без ПОЛЬЗЬІ
дЛЯ грядущих поколений. Все общества прошли через такие периодЬІ,
когда ВЬІрабаТЬІВаются саМЬІе яркие воспом инания, свои чудеса, своя
поззия, свои саМЬІе СИЛ ЬНЬІе и ПЛОДОТВОРНЬІе идеи» (с. 324). В продовж
тривалого переходу від варварства до цивілізації людство поступово до­
лучалось до християнських духовних цінностей, а тим самим створюва­
ло сприятливі умови суспільного життя.
Таким шляхом йшли народи Західної Європи і досягли високого рівня
розвитку. На жаль, російський народ обрав осібну дорогу: « Одна из са­
МЬІХ прискорбнЬІХ особенностей нашей своеобразной цивилизации в
том, что МЬІ все ОТКРЬІВаем ИСТИНЬІ, ставшие избитЬІМИ в других странах
и даже у народов, гораздо более нас отсталЬІХ. Дело в том, что МЬІ никог­
да не шли вместе с другими народами, МЬІ не принадлежим ни к одному
из известнЬІХ семейств человеческого рода, ни к Западу, ни к В остоку,
и не имеем традиций ни того, ни другого. М ЬІ стоим как Бы
вне време­
ни, всемирное воспитание человеческого рода на нас не распро страни­
лось. Дивная связь ч еловеческих идей в преемстве поколений и история
человеческого духа, приведшие его во всем остал ьном мире к его со­
временному состоянию, на нас не оказали никакого действия» (с. 3 2 3 ) .
Звичайно, з Чаадаєвим не можна повністю погодитись, бо Росія - в уся­
кому разі, з другої половини ХУІІ ст. - намагалася пильніше придивитися
до західного способу життя і дещо навіть запозичити з нього, а у другій
половині XVIII на початку ХІХ ст. взагалі била на сполох з приводу
бездумної галломанії, що заполонила дво