Розділ V, глава 2--- 338
і Німеччина). Коли Чаадаєв повернувся до Росії, за ним встановили таємний нагляд, бо він деякий час належав до масонів, був членом декабристського « Союза благоденствия », але до слідства не притягали. у жовтні 1836 р. У « Телескопе » анонімно було надруковане перше з восьми « Философических писем » Чаадаєва. Влада різко відреагувала на публікацію: автора оголосили безумним, цензора( Болдирева) і видавця( Надєждіна) покарали. Чаадаєв залишився на свободі під лікарським наглядом і дав підписку, що нічого не писатиме й не друкуватиме. Помер у Москві, похований у Донському монастирі.
« Философические письма » Чаадаєв написав протягом 1828- 1831 рр.
З 1830 р. він почав з ' являтися у московських салонах та вітальнях, знайомлячи публіку із своїми ідеями. Водночас він робив спроби надрукуватись, проте безрезультатно, бо видавці або відмовлялися, або вимагали зробити суттєві зміни у творі, на що Чаадаєв не погоджувався.
Влітку 1836 р. Чаадаєв звернувся до Надєждіна з пропозицією опублікувати « Философические письма », але почати з третього листа як менш дражливого для цензури. Проте Надєждін умовив автора не порушувати нумерацію листів. Отже, у Х!! 15 « Телескопа » за жовтень 1836 р. з ' явився на світ отой нещасливий перший лист...
Перш ніж розглянути суспільні погляди Чаадаєва, не зайвим буде згадати про привід до написання « Философических писем ». У 1827 р., коли Чаадаєв мешкав у маєтку своєї тітки г.М. Щербатової, він познайомився з к. д. Пановою, дружиною агронома В. М. Панова, село якого знаходилось у кількох верстах від маєтку Щербатової. Сучасник М. М. Лонгінов залишив цікаві спогади про ці стосунки: « Они встретились нечаянно. Чаадаев увидел существо, томившееся пустотой окружающей среды ' бессознательно понимавшее, что жизнь его чем-то извращена, инстинктивно искавшее выодаa из заколдованного круга душившей его среДЬІ. Чаадаев не мог не принять участия в: пой женщине; он бьІЛ увлечен непреодолимыM желанием подать ей руку помощи, об " Ьяснить ей, чего именно ей не доставало, к чему она стремилась невольно, не определяя себе точно цели. Дом зтой жеНЩИНЬІ бьІЛ почти единствеННЬІМ привлекательныM местом, и откровенныe беседы с ней проливали в сердце Чаадаева ту отраду, которая неразлучна с обществом милой жеНЩИНЬІ, искренно предающейся чувству дружБЬІ. Между ними завязалась переписка, к которой принадлежит известное письмо Чаадаева, напечатанное через семь лет и доставившее ему столько хлопот » 44. Доля Панової в
44 Чаадаєв п.я. Поли. собр. соч. и избр. письма: В 2 т.- М.: Наука, 1991. Т. 2. С. 437; див. також: С. 455-460, 602.