Розділ V, глава 1--- 330
Саме так розумів панславізм і М. Костомаров: « Зто стремление целого племени славянского ВЬІЙТИ из вековой запоздалости, стремление каждому из славянских народов даровать собственное развитие при помощи других родственнЬІХ наций, всем вместе братскою семьею принять живое участие в движущейся сфере образованности человечества и даБЬІ явиться перед Судиею с незарьІТЬІМ в землю талантом » З7. Говорячи загалом про слов ' ян, Костомаров мав на увазі також українців.
У « Книзі буття українського народу », яку написав, вважають більшість істориків, Костомаров, йшлося про драматичний шлях України, що одне це вже робило гі гідної щасливої долі в майбутньому. Твір було написано, вочевидь, для пропагандистської роботи серед селянських мас, а тому деякою мірою він відбивав народні уявлення про справедливий соціальний устрій, де не буде ні царів, ні холопів, усі будуть рівні, усі зароблятимуть хліб власною працею. Такий устрій повністю відповідав християнським принципам.
Костомаров далі писав, що завдяки Кирилу й Мефодію, які відкрили слов ' янам святість християнства, слов ' янські народи швидко і з радістю(<< як не один народ ») прийняли хрещення. Проте у них існували два недоліки: вони не вміли жити у злагоді один з одним, а також, « як менші брати », страждали на зайву перейнятливість « од старших, того не бачучи, що у ЇХ своє було лучче, ніж братівське ».
За це покарав їх Господь, внаслідок чого слов ' яни втратили свою свободу: чехи й полабці потрапили в неволю до німців, серби і болгари- до турків, руси- до татар і Литви. Залишилось тільки три незалежних царства- Польща, Литва й Московія, однак ЇМ також бракувало правди і чистоти християнської віри. Тому Україна, об ' єднуючись то з Польщею, то з Москвою, скрізь була нещасливою, бо і там, і тут прагнули насильно переробити суспільну систему українців на свій зіпсований лад. Але до входження у склад Польщі в Україні встановлювався свій, зразковий соціальний устрій, отже, якби не перешкоди литовців, поляків та росіян, то невдовзі на українській землі всі були б вже вільними й рівними, не мали б ні царя, ні пана. Про схожу за ідейним змістом « Повесть об украинском народе » П. Куліша генерал Дубельт, один з керівників ІІІ Відділення, говорив О. Куліш: « Ах, какую Ваш муж написал опасную книжку! Что зто за повесть об украинском народе? Недоставало пороху, чтоБЬІ все зто ВСПЬІхнуло » 38.
37 Там же. С. 264.
38 Цит. за: Пінчук Ю. А. Мемуари про Миколу Костомарова графині Катерини Юнге, Надії Білозерської, Аліни Костомарової: Історіографічні нариси з додатками спогадів Олександри Куліш, Віри Мордовцевої та статті Ольги БагаліЙ.- К: Вища школа, 2005. С. 74.