Розділ V, глава 1--- 329
отношение к славянству ». П. Куліш надсилав різні твори, видані в Росії( з історії, старожитностей східних слов ' ян, вірші Кольцова та ін.), В. Ганці, Л. Штуру, В. Стефановичу, В. Караджичу та іншим слов ' янським вченим і діячам34. Добре знали київські панславісти про організації й товариства зарубіжних колег: « Літературне товариство » А. Мицкевича і А. Чарторийського, « Молода Італія », « Молода Німеччина », часопис « Рб) пос »(<< Північ ») і т. д.
Ідеологи панславізму( не плутати з « панславістськимю > реакційними планами самодержавства кінця ХІХ ст.) відображали нестримний потяг пригноблених слов ' янських народів до незалежності й національного відродження. Устремління були настільки благородними, щО В. Білозерський відверто написав про них слідчим У 1847 р.: « Панславизм есть соединение всех славянских племен в одну общую семью, которая, будучи воодушевлена любовью к человечеству, должна развить в среде своей христианские правила жизни, применить их к обществу, и таким образом привнести НОВЬІЙ злемент и, так сказать, дать НОВЬІЙ толчок для всемирной деятельности » 3S.
Серед вилучених під час арешту Білозерського паперів були витяги з паризького журналу « Revue de deux mondes »( 1846 р.), що вмістив статтю професора слов ' янських мов та літератури Р. Кипріана щодо суті панславізму. Автор писав про право і великих, і малих народів на самостійне існування і визначення власної долі, про необхідність прибрати « духовні бар ' єри » між слов ' янами, тому що тісні зв ' язки сприятимуть їх взаємозбагаченню й всебічному розвитку та формуванню слов ' янського різновиду європейської цивілізації. Відтак слов ' яни стануть рівноправним суб ' єктом світового співтовариства, але за однієї умови: об ' єднання слов ' ян у рамках могутньої федеративної держави, здатної забезпечити незалежність всіх складових частин, їх вільний розвиток, а також демократичні перетворення всієї соціальної системи36 • Як бачимо, суверенність і розвиток слов ' янськими етносами своєї індивідуальності Р. Кипріан підпорядковував завданню утвердження загальнолюдських цінностей; понад це- на цій цивілізаційній основі, вважав автор, має відбутися добровільне зближення народів при збереженні ними незалежності і етнічної специфіки. Інакше кажучи, національне розглядалося як історично зумовлена форма вияву загальнолюдського.
34 Там же. С. 246; Т. 2. С. 40, 41, 42 та ін.
зs Там же. Т. І. С. 400; Левенець!О. А. Василь Білозерський // Укр. іст. журнал. 1994. N2 2-3. С. 84-93.
36 Кирило-Мефодіївське товарист�. Т. І. С. 380-381.