Розділ V, глава 1-- 321
буждали их к битве своими песнями, подобно скальдам сохраняли для потомства в песнях и думах своих подвиги храБры >>.. Ці пісні та думи « важнее всяких летописей », однак, підкреслював І. Срезневський, « подлежат строгой критике ».
Критика фольклорних джерел, за І. Срезневським, повинна враховувати таке: « Что касается до собьІТИЙ... внешней истории народа, как назьrвают неМЦЬІ, то в сих преданиях могут бьІТЬ ошибки В мелочах,- в именах собствеННЬІХ, в последовательности происшествиЙ. 3того рода предания можно проверить летописями, еще лучше сверить их между собою; ибо ни ложь, ни ошибка не может бьІТЬ общею, один бандурист скажет так, другой иначе; критика поможет отличить истину от ВЬІМЬІсла. Другой род преданий бандуристов- о БЬІТе, нравах, оБЬІчаях запорожцев, то есть о всем, что касается до внутренней истории. 3ти предания решительно драгоцеННЬІ, ибо единственнЬІ в своем роде и по содержанию, и по обширности ». Зауважимо, що укладач « Запорожской стариньш нічого не говорить з приводу критики творів усної народної творчості( або їх частин), де йдеться про внутрішнє( духовне) життя народу. Достовірність такої інформації в історичних піснях та думах, мабуть, не викликала сумніву, до чого нахиляла і романтична методологія у сприйнятті харківських діячів. І. Срезневський, дійсно, надзвичайно високо оцінював щирість українських бандуристів: « И кто может слушать без соучастия зти песни и ДУМЬІ, в КОТОРЬІХ старина запорожская отразилась такими веРНЬІМИ, ЖИВОПИСНЬІМИ очерками,- старина, исполненная жизни хотя и грубой, но величественной, позтическоЙ!».
Зібрані гуртком І. Срезневського фольклорні матеріали, а головне- ЇХ публікація справили велике враження на українську громадськість, на процес формування національної свідомості ' 8. В Україні на ту добу поширились, що справедливо відзначав С. Єфремовl9, ідеї слов ' янського В ідродження, з подій якого українські мислителі черпали приклад і сили « для праці на своєму національному фунті ». Діяльність і твори Срезневського, Гулака-Артемовського, Квітки-Основ ' яненки та ін. необхідно розглядати та оцінювати саме під таким кутом зору.
18 Гадаємо, В. Кравченко не був повніС110 об ' єктивним до Срезневського. коли вбачав у його науковій роботі 1830-х років кар ' єристські міркування та свідомі зусилля видати за автентичні фольклорні твори « вигадІ<И » та « здогадки »( Див.: Кравченко В. В. Нариси... С. 213, 217; 218, 222-223 та ін.).
19 Єфремов с. о. Історія українського письменства.- К.: Femina, 1995. С. 307.