Розділ V. глава 1--- 320 журналі « Украинский вестник »( 1816- 1819) з ' явився нарис, очевидно, перекладений, про Богдана Хмельницького, автор якого спеціально підкреслював: « Чувство признательности к великим заслугам людей, жертвующих своему отечеству, какое БЬІ оно ни бьІЛО: Рим, Греция, Китай или Турция,- проникает всякого беспристрастного, когда взор их останавливается на подвигах героя-патриота » 16. Тобто кожен народ бажав мати таку історію, яка б підносила його в очах усього світу. Така суспільна потреба і сформувалась в Україні на початку ХІХ ст. і задовольнити її взялися, зокрема, харківські романтики.
Завдання, які поставили перед собою представники науковолітературного гуртка І. Срезневського, точно і палко виклав його керівник у передмові до головного видання- « Запорожской стариньш l7 • Оскільки ці рядки дуже рідко аналізуються в літературі, то є потреба детальніше з ними познайомитися. І. Срезневський наголосив, що метою евристичної й наукової діяльності романтиків має стати: «... оказать услугу, хотя и маловажную, не одним любителям народной поззии, но преимущественно любопьІТСТВУЮЩИМ знать старину Запорожскую,- БЬІТ, нравЬІ, оБЬІчаи, подвиги зто го народа воинов, КОТОРЬІЙ своею храбростию и смелостию, своим влиянием на весь ЮГ0-ВОСТОК ЕВРОПЬІ и даже малую Азию особенно в ХУІІ столетии, своим страННЬІМ составом, и образом жизни, и характером, будучи отличен от всего, его окружавшего, заслужил место в памяти потомства ».
Без зайвого романтичного захвату І. Срезневський( рунтовно з наукової точки зору поставив питання про необхідність визначити напрям збірника. На його думку, українські літописи зосереджуються на « подвигах », але вкрай мало оповідають про « внутреннюю жизнь » народу; до того ж, і подвиги описують іноді надмірно стисло чи навіть суперечливо. Не задовольняють дослідника польські та молдавські літописи, а російські- взагалі нічого не оповідають про запорожців. Отже, писемні джерела бідні даними щодо українського козацтва. Тому слід звернутися до усних « преданий наРОДНЬІХ », у яких можна знайти « для исследований богаТЬІЙ, неисчерпаеМЬІЙ рудник ». « Сии предания,- писав І. Срезневський,- сохраняются в памяти бандуристов, потомков тех бандуристов, кои подобно скальдам Скандинавии сопровождали хра БРЬІХ вольников запорожских во все их ПОХОДЬІ, подобно скальдам воз-
16 Цит. за: Журба 0.1. Становлення української археографії: люди, ідеї, інституції.- Д.: Вид-во ДНУ, 2003. С. 145-146.
17 Срезневскuй в. и. Из пеРВЬІХ лет научно-литературной деятельности И. И. Срезневского // Журнал Министерства народного просвещения. 1898. Часть 315. N� 1. Приложение. С. 34-39.