Розділ V, глава 1--- 322 та соціальні пріоритети Т. Шевченка
Роки правління Миколи І були загалом несприятливими для розвитку прогресивної суспільної думки. Вже цензурний статут 1827 р. забороняв будь-які судження про суспільний устрій, владу та гі політику, про православну церкву. Не дозволялась критика соціальної системи, яка призводила до жорстокого гноблення людей праці, до злиденного становища переважної більшості населення Російської імперії. Отже, яких би тем не торкались журналісти, публіцисти, письменники, вони були вимушені постійно стримуватись, викреслювати вже написане, залишати тільки те, що не могло викликати цензурних переслідувань.
І тим не менше прогресивна журналістика та прогресивна література зуміли пристосуватись і до « чавунних »( О. Пушкін) цензурних умов. Українську періодику 20- 40-х років ХІХ ст. докладно оглянув в часи « хрущовської відлиги » П. М. Федченко2О • Зокрема, він писав, що нечисленні українські періодичні видання(<< Украинский альманах », « Утренняя звезда », « Денница », « Украинский сборник », « Ластівка », « Сніп », « Молодик », « ЮЖНЬІй русский сборник » та ін.), не маючи змоги звернутися до гострих соціальних питань, основну увагу приділяли обговоренню історичних, етнографічних, літературних проблем суто в українознавчому сенсі. Активно дискутувалася і мовна тематика, суспільно гостра у ту добу: можливості використання рідної мови у різних літературних жанрах, наукових дослідженнях тощо.
Символічним знаком суспільного життя України та Росії 30- 40-х рр. ХІХ ст. стало слово « народність ». Насущна потреба досконально дослідити життя народу, його історію, традиції, звичаї, мову й культуру була загальновизнаною і наклала відбиток практично на всі сфери життя, в тому числі й на суспільну думку. Ця потреба зумовила й демократизацію соціальних уявлень та реформаторських пропозицій. Енергійна діяльність в журналістиці( як українській, так і російській) П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ ' яненка, І. Срезневського, І. Котляревського, Є. Гребінки, М. Максимовича та ін., багатство ідей та думок, втілених ними у друковане слово, підготували літературнопубліцистичні виступи Т. Г. Шевченка.
С. Єфремов підкреслив очевидне зростання української літератури до 1840-х років, підготовлене творчістю Котляревського, Гулака-
20 Федченко п.м. Матеріали 3 історії української журналістики. Вип. 1: Перша половина ХІХ ст.- К: Вид-во КДУ ім. т. г. Шевченка, 1959. с. 64-1 10.