Розділ IV, глава 2-- 305
незважаючи на суто політичну спрямованість програми, пріоритет мали високі моральні принципи. Отже, П. Зирянов намагався відійти від підкреслювання головним чином революційності декабристів( радянська теза) та засудження їх революційності( ліберальна теза) і, спираючись на останню, високо оцінити моральний подвиг діячів 14 грудня.
Однак типове для сучасної епохи прагнення деяких науковців у будьщо відійти від марксистських концепцій призводить до появи слабко аргументованих « оригінальних » поглядів на події 14 грудня 1825 р. Таким прикладом може служити монографія історика Б. Миронова « Социальная история Росии... », автор якої поставив мету довести, що правлячий в Росії режим зовсім не був нічим не обмеженим самодержавством. « Тип російської державності, яка існувала в ХУІ- ХУІІ ст.,- писав Б. Миронов,- можна назвати народною монархією або патріархальною монархією, зовні обмеженою аристократією, представницькою установою( Боярська дума.- А. Б.) та церквою як інститутом, а зсередини- звичаєм, традицією, законом, православною догматикою. Государ здійснював традиційне панування, тому що воно rрунтувалося на вірі в законність і священність здавна заведених порядків ». Через це Б. Миронов вважав вітчизняний образ правління легітимним, бо він спирався на народну підтримку, відповідав тогочасному рівню суспільної свідомості. Дещо незвичну, м ' яко кажучи, характеристику Б. Миронов дає політичному розвиткові Росії ХУІІІ ст.
Цей хибний, на наш погляд, ракурс зумовив і викривлення образу декабристів. Б. Миронов стверджував, що імператори Олександр І та Микола І проводили політику дистанціювання від дворянства, прагнучи позбутися залежності від нього, аби правити в інтересах усього народу. Цій благородній меті суперечили начебто корисливі наміри декабристівдворян, « які спробували здійснити державний переворот: запровадити конституцію і парламент, дарувати політичні права вузькому колу громадян, які відповідали високим виборчим цензам, що призвело б до перетворення дворянства у правлячий клас де-юре ». Помилково виклавши погляд О. Корнілова на сутність правління Миколи І, Б. Миронов побачив в тому правлінні « правомірну( тобто таку, що керується законами.- А. Б.) бюрократичну монархію » 129, а не апофеоз самовладдя, який довів країну до гострої кризи середини ХІХ ст.
129 Миронов Б. н. Социальная история России периода империи( ХУІІІ- начало ХХ в.): В 2 т.- СПб., 2000. Т. 2. С. 125, 147, 149; Корнuлов А. А. Курс истории России ХІХ века.- М.: ВЬІсшая школа, 1993. С. 153-158, 193 та ін.