Розділ IV, глава 2-- 292
Як просвітитель, Новіков не погоджувався з « улыательнойй сатирой » « Всякой ВСЯЧИНЬІ », оскільки вважав причинами соціального зла не тільки моральні хиби людської натури, а насамперед суспільну систему, що робила можливими неприпустимі наслідки таких хиб. « Я сам того мнения,- читаємо у « Трутне »,- что слабости человеческие сожаления ДОСТОЙНЬІ, однако ж не похвал, и никогда того не подумаю, чтоб сей раз не покривила своею МЬІСЛИЮ и душею госпожа ваша прабабка( тобто « Всякая всячина », видавець якої називав інші журнали « онука
МІО >.- А. Б.), дав знать..., что похвальнее сни сходить порокам, нежели исправлять оныl •. Многие слабо Й совести люди никогда не упоминают имя порока, не прибавив к оному человеколюбия... По моему мнению, больше человеколюбив тот, кто исправляет пороки, нежели тот, КОТОРЬІЙ oHым снисходит или( сказать по-русски) потакает... » 114.
Одним із шляхів виправлення пороків Новіков визнав масонські організації. До масонства у нього було не просте ставлення, але іншої суспільної сили, на яку можна було б спертися, Новіков не бачив. « Об ' єднавши навколо себе кращі масонські сили, Новіков послідовно впроваджував у життя з ЇХ допомогою і за безпосередньої участі свої просвітительські починання, тим самим ставав главою свого роду просвітительського напрямку у російському масонському русі » 1 15. В цьому русі Новікову близькими були ідеї морального самовдосконалення, думка про самопізнання як засіб духовного збагачення людини на основі непорушних істин вчення Христа.
Успіх пропаганди такого роду духовності, особливо У демократичних різночинських колах, широко розгорнутої виданнями Новікова, чутки про зв ' язки з масонами спадкоємця престолу Павла Петровича, стурбували Катерину ІІ( вона втрачала роль провідника), православне ортодоксальне духовенство, що й призвело до арешту Новікова та його ув ' язнення в Шліссельбурзькій фортеці( 1792) на довгі 4 роки. Павло І, прийшовши до влади, звільнив Новікова. Однак просвітитель не повернувся до громадської діяльності, провівши останні 22 роки свого життя у власному маєтку Авдотьїно під Москвою.
Імператриця Катерина П, як не дбала про авангардну місію в суспільстві, вже на початку свого правління встигла « обжечь себе паль
ЦЬІ » на замірі з Уложенною комісією та сатиричною журналістикою. Непорозуміння виникли також із суспільною думкою Європи в особі
1 14 Сатири ческие журналЬІ ХУІІІ века.- М.: Учпедгиз, 1940. С. 86-144; Русская сатирическая проза ХУІІІ века.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. С. 74-99.
1 15 Некрасов с.м. Апостол добра... С. 88.