Розділ IV, глава 2-- 277
кабалу чи холопство потрапляли тільки полонені, боржники або шукачі покровителя. Борис Годунов « отнял первЬІЙ у всех крестьян волю переходить с места на место, Т. е. укрепил их за господами,- вот начало общего рабства. Сей устав изменялся, ограничивался, имел исключения и долгое время служил поводом к тяжбам, наконец утвердился во всей силе- и древнее различие между крестьянами и холопами совершенно исчезло ». Виходячи з цього екскурсу, Карамзін робив висновок, що звільнити зараз селян немає жодної можливості, тому що, по-перше, нинішні селяни ніколи не були власниками, а земля по праву належить дворянам; по-друге, практично неможливо встановити, предки яких селян були « хрещеною власністю » поміщиків, тому не підлягають звільненню, а яких- вільними хліборобами, тому можуть претендувати на повернення колишньої свободи.
Звичайно, продовжував Карамзін, самодержець, керуючись природним правом( всі люди народжуються вільними), може розрубати цей гордіїв вузол та оголосити всіх селян звільненими. Однак « в государственном общежитии право естественное уступает гражданскому, и что благоразумнЬІЙ самодержец отменяет единственно те УстаВЬІ, которыle делаются вреДНЬІМИ или недостаточнЬІМИ и могут бьІТЬ заменеНЬІ лучшими ». Скасувати кріпосне право на початку ХІХ ст. неможливо, застерігав Карамзін, бо до цього не готові ні селяни, ні поміщики: « Не знаю, хорошо ли сделал Годунов, отняв у крестьян свободу..., но знаю, что теперь им неудобно возвратить оную. Тогда они имели наВЬІК людей ВОЛЬНЬІХ- Hьrнe имеют наВЬІК рабов. Мне кажется, что для твердо сти БЬІтия государственного безопаснее поработить людей, нежели дать им не вовремя свободу, для которой надобно готовить человека исправлением нравствеННЬІМ...». Якщо звільнити селян, не підготувавши їх належним чином до нового життя, то імператор ризикує розладнати економічну, соціальну, політичну систему країни, увергнути суспільство в хаос.
Безумовно, Карамзін не схвалював укази Олександра І з селянського питання, особливо указ 1803 р. про « вільних хлібопашців », який вперше відкривав легальний спосіб звільнення селян шляхом викупу.
Інша проблема, яку докладно розглядав Карамзін- це історична місія російського самодержавства і правомірність змін у політичній системі. Надзвичайно високо оцінивши роль царської влади в історії, показавши, що саме завдяки їй країна змогла подолати чимало важких і драматичних ситуацій, Карамзін заявив: « Самодержавие есть Палладиум России, целость его необходима для ее счастья...». Тому Карамзін засудив реформу системи державної влади, що передбачала обмеження повноважень самодержця за рахунок представницьких органів та розподілу