Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 279

Розділ IV, глава 2
--
278
єдиної державної влади на три гілки: з аконодавчу, виконавчу і судову (це
проектував М. С перанський у « Введении к уложению государствеННЬІХ
зако нов» ) .
Своє політичне кредо Карамзін ч ітко сформулював у словах: «Требуем
более мудрости хранительной, нежели творческоЙ» .
у підсумку Карамзін висловив « вердикт» правл інню Олекс андру І :
« . . . одна из глаВНЬІХ причин неудовольствия россиян на ньr нешнее прави­
тельство есть излишняя любовь его к гocyдapcTBeHHым преобразовани­
ям, КОТОРЬІе потрясают основу империи, и коих благотворность остается
доселе сомнительноЙ» .
Консервативно-охоронні настрої Карамзіна з начно посилились п ісля
страти у Парижі Людовика ХУІ ( 1 793). За період з часу написання
«Пuсем русского nут еш ественнuка» ( 1 79 1 - 1 792), в наслідок подорожі
Європою, перебування в революційній Франції, і до в идання « В е стника
ЕВРОПЬІ» ( 1 8 0 3 ) ці настрої набули завершеності і склалися у світоглядну
систему.
Позиція Карамзіна співпала з програмою консервативної частини
правлячих к іл (<< партії» ), що згуртувалася навколо молодшої сестри
ім ператора Катерини Павлівни, чоловік я кої Георгій Ольденбурзький
був новгородським, тверським та ярославським генерал-губернатором .
Катерина Павлівна заснувала у Твері блискучий салон, де з биралися
видатні люди тієї доби та найближч і знайомі , до котрих слід в і днести
переконаних консерваторів О . Куракіна, Ф. Ростопчина та ін. «Партія»
критично ставилась до л і беральної пол ітики Олександра І, дО законо­
давч их актів, підготовлених М. С перанським . А коли стало відомо, що
С перанський за дорученням імператора закінчив «Введение к уложе­
нию . . . » ( 1 809)
струнку концепцію докорінного реформування Росії,
консервативна « п артія» вдарила на сполох. У тому ж 1 809 р. Катерина
Павлівна в Мо скві н а балу у імператора запросила Карамзіна до себе в
Тверь. В особі Карамзіна консервативне оточення Катерини Павлівни,
вороже налаштоване до С перанського, отримало авторитетну і таланови­
ту особистість. Саме Карамзін написав на прохання імператорської се­
стри «Записку о древней и новой России» . Її було вручено Олександру І у
1 8 1 1 р . , що спровокувало довол і напружені сто сунки між історіографом
та імператором . Проте . . . вже навесні 1 8 1 2 р . С перанського зняли з усіх
посад і в ідправили у заслання. А через 4 роки, у 1 8 1 6 р., Олександр І
нагородив Карамз і на Анненською стрічкою і зазначив, що це робить­
ся не за «Историю государства Российского » , а (як писав Д. Блудов) за
-