Розділ IV. глава 2--- 275
у статті « ПРИЯТНЬІе ВИДЬІ, надеЖДЬІ и желания НЬІНешнего времени », надрукованій у 1803 р. в журналі « Вестник ЕВРОПЬІ », Карамзін хотів переконати читачів, що « революция БЬІЛа злословием свободьш, що потрібно всі зусилля зосередити на поширенні « благороднЬІХ, истинно человеческих идей » та підтримувати уряд в його турботах про те, щоб « гражданин во всяком состоянии мог бьІТЬ доволею).
А в « Записке о древней и новой России », призначеній для очей імператора та вузького кола осіб, Карамзін зважився викласти власні міркування щодо урядової модернізаційної політики. Він високо оцінив реформи Петра І, завдяки яким перший російський імператор « поставил Россию на знаменитую степень в политической системе ЕВРОПЬІ ». В той же час Карамзін не ухилився від критики нововведень Петра І насамперед тому, що « страсть к НОВЬІМ дЛЯ нас оБЬІчаям преступила в нем граНИЦЬІ благоразумия. Петр не хотел вникнуть в истину, ЧТО дух на РОДНЬІЙ составляет нравственное могущество государств... » 96. Відзначені Карамзіним недоліки реформ першої чверті ХУІІІ ст. розкривають його концепцію прийнятного шляху європеїзації Росії.
Велика помилка Петра І полягала у тому, що він, прагнучи якнайшвидше долучити вітчизну до європейських надбань, знехтував ЇХ відповідністю звичаям, традиціям, світогляду росіян. « Дух народ НЬІЙ »- це те, що складає національну специфіку народу, « он есть не что иное, как привязанность к нашему особенному, не что иное, как уважение к своему народному достоинству. Искореняя древние навЬІКИ, представляя их смеШНЬІМИ, хваля и вводя иностраННЬІе, государь России унижал россиян в собственном их сердце. Презрение к самому себе располагает ли человека и гражданина к великим делам? Любовь к Отечеству питается сими наРОДНЬІМИ особенностями... ». Запозичувати від інших народів можна, але лише те, що стосується знань, потрібних « для благоденства: художества( ремесла.- А. Б.), искусства, науки », бо вони « не имеют иной цеНЬІ. Русская одежда, пища, борода не мешали заведению школ. Два государства могут стоять на одной степени гражданского просвещения, имея нраВЬІ раЗЛИЧНЬІе. Государство может заимствовать от другого полеЗНЬІе сведения, не следуя ему в оБЬІчаях. Пусть сии оБЬІчаи естественно изменяются... ».
Деяким чином Карамзін протиставляв Петру І перших Романових, включаючи його батька Олексія Михайловича та його старшого брата- Федора Олексійовича, які сприяли « сближению россиян с Европою,
96 Карамзuн н.м Записка... С. 32.