Розділ IV, глава 2-- 273
народу війська військовими поселеннями, але велика внутрішня різниця полягала у пануванні чеснот » 91.
Пипін помітив провідний принцип того суспільного ладу, що його захищав Щербатов,- « чеснотю). На переконання мислителя другої половини XVIII ст., чесноти є визначальною якістю дворянства, яке, будучи панівним станом, зводило усю суспільну будову на цих благородних засадах. Тому Щербатов протестував проти спроб Петра r чи Катерини ІІ не реставрувати досконалу споруду, а зруйнувати гі окремі частини та замінити на потворні « новодельш. Оця недалекоглядна, наполягав Щербатов, політика й призвела до такого вкрай сумного явища, яким стало « повреждение нравов » у цілому суспільстві.
Консервативні ідеї Щербатова розвинув на початку ХІХ ст. талановитий письменник, історик, видавець ММ. Карамзіll( 1766- 1826). У статтях, вміщених у заснованих ним журналах(<< Московский журнал, « Вестник Европы », ' в літературних творах, монументальній « Истории государства Российского », у « Записке о древней и новой России » та ін. Карамзін досить повно( наскільки дозволяла цензура та життєві обставини) виклав і обrpунтував свої суспільно-політичні погляди. Він, як і Щербатов, заявив себе прихильником монархічного образу правління, збереження кріпосного права та станової організації суспільства. Однак його розуміння цих соціальних інститутів у зв ' язку із новими проблемами, які постали перед Росією, було значною мірою відмінним від поглядів його колеги з XVIII ст.
Взагалі в історіографії Карамзіна звично відносять до консервативного табору, а то й навіть до офіційно-охоронної течії. Проте з кінця 1980-х років, коли раптово виник масовий інтерес до історичної спадщини Карамзіна, акценти його оцінок змінилися, іноді доволі різко9Z. Дехто називав Карамзіна і просвітителем( Г. Макогоненко, В. Вацуро, Е. Валлич). Однак переважна більшість дослідників кваліфікувала Карамзіна як консерватора, що відчув на собі значний вплив прогресивних ідей тієї доби( Ю. Лотман, Л. Кислягіна, Н. Минаєва, С. Ланда, А. Гулига, А. Сахаров та ін.). у « Записке... »( 181 0-1811) Карамзін, подавши короткий нарис історії російського самодержавства з ІХ ст., доводив, що Росія « основалась победами и единоначалием, гибла от разновластия, а спаслась МУДРЬІМ самодержавием ». Він, однак, жалкував, що монархічне правління, у силу
91 Цит. за: Федосов и.А. Из истории... С. 25 1.
92 Болебрух А. Г Н. М. Карамзин и русское просветительство // Историографический сборник.- Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1998. С. 56-68.