Розділ IV, глава 2--- 272 що повною мірою відповідає найсуворішим вимогам самої природи та людського розуму. Автор конструював образ привабливої, з його точки зору, держави, виходячи з протилежного: того, що він бажав викрити в
Росії.
Монарх у зразковій державі Щербатова, залишаючись самодержцем, звіряв свої вчинки із благородною метою служіння благу підданих. А шоб він не забував про це, на стінах царського палацу вибиті написи: « Власть государская соображается с пользою народной », бо « Не народ для царе й, но цари для народа... » тощо. Але не тільки власне сумління царя робило, за задумом Щербатова, монархічну владу справедливою та добродійною. Це забезпечувалось також інституційно: при імператорі створено « верховну раду » з представників родовитої аристократії для вирішення найважливіших державних питань, а також « ВЬІсшее правительство » як найвищий орган виконавчої та судової влади, у якому вирішальну роль також відігравали дворяни. В уряді були й представники міщанства( купецтва), що засідали лише в одному з департаментів, де вирішувались питання торгівлі чи місцевого життя. у департаментах справи вирішувались за наперед визначеним порядком( регламентом), за відповідністю ухвалених рішень законам суворо слідкував спеціально поставлений чиновник- « законник ».
Законотворчістю не повинен займатися монарх, писав Щербатов, явно цілячись у Катерину П, тому що верховний правитель докладно не знає конкретні проблеми країни. Законопроекти мають готувати, за утопічним « Путешествием... », члени спеціальної законодавчої комісії з 20 осіб, яку обиратиме « ВЬІшнее правительство ». Закони затверджувались імператором.
Однією з головних рис утопічної держави в « Офірській землі » є сувора регламентація( або « законність ») всіх сторін життя, що повинна « попередити можливість зловживання з боку адміністрації й покликана раз і назавжди визначити положення різних класів, взаємостосунки їх між собою, відносини їх до держави » 90. Інакше кажучи, змальована Щербатовим соціально-політична система мала очевидне феодальне підrpунтя.
Ще на одну особливість утопії Щербатова звернув увагу відомий вчений ХІХ ст. О. Пипін: «... по-перше, відсутність духовенства як стану чи окремої касти, натомість релігійно-моральне повчання народу виборними доброчесними людьми та заміна дорогого і відірваного від
90 Федосов и. А. Из истории... С. 250.