Розділ IV, глава 2-- 256
процесу розмежування теології і науки влучно висловив В. Татіщев: «... ПРИЧИНЬІ же всякому приключению раЗНЬІе, яко от Бога или от человекю), « все деяния от ума или глупости прои�ходяТ)) 71. Суттєве зрушення у розумінні можливостей людини у пізнанні навколишнього світу та гі ролі у перетворенні земного буття надзвичайно позитивно позначилося на характері і темпах розвитку суспільної думки.
Поява в європейських країнах такої думки з ії пізнавальною, оціночною, контролюючою і т. д. функціями була ознакою наявності громадянського суспільства. В Росії ж вона свідчила про протистояння влади і громадськості, а спроби мислителів налагодити співпрацю з монархом розцінювались останнім як зухвал і зазіхання на виключну компетенцію влади. у такій обстановці російські імператори ревно оберігали своє середньовічне монопольне право( чи радше- імунітет) розпоряджатися на власний розсуд всіма державними і суспільними справами.
Тим не менше в другій половині
ХУІІІ ст. у Росії відбувався початковий
Владний етап процесу кристалізаціїгромадянського суспільства. Р. Пайпс писав щодо цього: « Ідея суспільства, як я її розумію і як вона звичайно визначається на Заході, передбачає визнання державою права соціальних груп на юридичний статус й на узаконену сферу вільної діяльності. У Росії ж це право було визнано( додамо: але не для всіх станів.-А. Б.) в царювання Катерини П)) 72. Однак російське суспільство того часу слабко нагадувало західноєвропейський аналог.
Річ у тому, що друга половина ХУІІІ- початку ХІХ ст.- час розквіту абсолютизму в Росії. Абсолютизм- це одна з історичних форм монархічного правління, що виникає там і для того, аби в умовах, коли нові суспільні відносини не досягли достатнього ступеня зрілості, а соціальні суперечності загострилися, монарх взяв би на себе місію узгодження інтересів старих і нових станів. У Росії ж склалася досить не типова конфігурація відносин, по-перше, між станами, а по-друге- між станами та владою. Соціально-економічний розвиток уповільнювався гальмувався, а організованого « третього стану)), здатного наполягти
71 Таmuщев В. н. История Российская: В 7 Т.- М.; Л.: Наука, 1962. Т. І. С. 79.
72 Пайnс Р. Россия при старом режиме.- М.: Независимая газета, 1993. С. 99; Каменский А. Б. от Петра І до Павла І. РеформЬІ в России ХУІІІ века: ОПЬІТ целостного анализа.- М.: РГГУ, 1999. С 30.