Розділ IV, глава 1-- 243
народів, включно з українцями. Він пророкував їм велике історичне майбутнє47; ці уривки з книги Гердера « Ідеї стосовно філософії історії людства »( 1784- 1791) передруковувалися у слов ' янських журналах, на них посилалися слов ' янські мислителі Ян Коллар, Франтишек Челаковський та ін.
Нові віяння в європейській суспільній думці досягли України, в тому числі через посередництво передової російської літератури, і знайшли тут живий відгомін, оскільки вони відповідали найважливішим потребам українського народу.
Пишно відобразилися вони у творчості талановитого письменника з народу Івана Котляревського( 1769- 1838). l. п. Котляревський народився у Полтаві в родині дрібного чиновника, який лише у 1793 р. потрапив до списку дворян. Вчився у духовній семінарії, де вивчав, зокрема, поетику і риторику, опанував складну методику перекладу класичної античної літератури- творів Вергілія, Овідія, Горація та ін. Потім служив учителем у поміщицьких маєтках Полтавщини, служив у війську( 1796- 1808 рр.), після чого вийшов у відставку у чині капітана й оселився в Одесі.
Брав участь у війні з Наполеоном, сформував український козацький полк, а також виконував доручення малоросійського генерал-губернатора М. Г. Репніна в Дрездені й Петербурзі. У 1818 р. Котляревський вступив до масонської ложі « Любов до істини », засновником якої був колишній правитель канцелярії Репніна М. М. Новіков( родич російського просвітителя М. І. Новікова). Котляревського обирають( 1821 р.) почесним членом петербурзького Товариства любителів російської словесності, належав він і до харківського Товариства красного письменства. Три роки( 1818- 1821) Котляревський очолював створений зусиллями Репніна Полтавський театр. Зв ' язки з Котляревським підтримували М. Гнедич, О. Сомов, М. Максимович, Д. Бантиш-Каменський, М. Гоголь, І. Срезневський та ін. На 66-0МУ році життя( 1835 р.) Котляревський залишив службу. Помер у жовтні 1838 р. і похований у Полтаві48 •
Творчість Котляревського зійшла на окультуреній ниві національного письменства, яку до нього закохано обробляли козацькі літописці( Грабянка, Величко та ін), мандровані дяки-співці, філософ Сковорода та ін. Але головною спадщиною для Котляревського були фольклор, народна мова, народні звичаї й культура. « Ірої-комічна » поема « Енеїда »,
47 Гул ь / га А. В. Гердер: 2-е изд.- М.: МЬІСЛЬ, 1975. С. 78.
48 Деркач Б. А. Іван Котляревський 11 Історія української літератури ХІХ столітrrя: у 2 кн.- К: Либідь, 2005. Кн. І. С. 64-67.