Розділ IV. глава 1-- 242
Цей невеличкий вірш яскраво свідчить про гарячі патріотичні почуття видатного українського мислителя.
Кінець ХУІІІ- початок ХІХ ст. став етапним періодом в ідейно-культурному розвитку українського народу. Він виявив себе у комплексі історичних, публіцистичних, художніх творів, які швидко здобули визнання і популярність та засвідчили міцне утвердження на європейському цивілізаційному просторі ще однієї рівноправної, але молодої, нації.
На цю подію вплинули як внутрішні, так і зовнішні чинники. Серед внутрішніх назвемо автономістський рух, міські вимоги щодо самоврядування, просвітительську течію суспільної думки; серед зовнішніх- кризу просвітительської концепції докорінної перебудови суспільства та виникнення Романтизму, з його увагою до індивідуального, локального, психолого-емоційних аспектів суспільно-історичного життя. Крім того, в Німеччині сформувалася надзвичайно авторитетна філософська школа( Кант, Гердер, Гегель, Фіхте, Шеллінг та ін.), що отримала пізніше назву « класична », а ії представники розробили принципово нову теорію всесвітньо-історичного процесу. Ця теорія впроваджувала принцип історизму та уявлення про « органічний », тобто незалежний від свідомості й волі окремих осіб суспільний розвиток, що визначався в основному як об ' єктивними( природно-географічне середовище, зовнішнє оточення і т. д.). так і суб ' єктивними чинниками( освіта, наука, духовна культура, вчинки людей, урядові дії тощо). Історія людства трактувалася як продовження( або частина) історії природи.
На зазначеНlИ філософській основі утвердилась романтична історіографія, характерною рисою якої « було уявлення про те, що « органічний » розвиток історичного процесу розкривається не у гл обальному розвитку всього людства, а у конкретній історії окремих народів і країн. Якщо просвітителі в історії різних народів шукали передусім загальне, універсальне, то романтична історіографія прагнула виявити особливі, самобутні риси кожної національної історії » 46. Історія правлячих династій поступалася місцем історії народу, хоч шлях до останньої був тривалим і нелегким.
Видатний німецький філософ, один з основоположників історії культури Й. Гердер із неприхованою симпатією ставився до слов ' янських
46 Историография истории нового времени стран ЕВРОПЬІ и Америки.- М.: ВЬJсшая школа, 1990. С. 110.