Розділ IV, глава 1-- 233
коли панщина замінювалась грошовим податком( його Козельський вважав кращим за панщину для тих селян, які живуть на родючих( рунтах та близько великих міст або доріг), слід було ретельно вирахувати вартість в цьому регіоні одного дня селянської роботи. Гідне особливої уваги застереження Козельського: «... только с тем условием или предел ом, что БЬІ и оБЬІкновенная от баб крестьянок помещику подать и работа туда же вмещена БЬІЛа ».
Пропонував Козельський також закріпити земельні наділи за селянами у спадкове володіння, обмеживши це право тільки дозволом поміщика на продаж ділянки. Такий порядок, був переконаний Козельський, значно підвищить зацікавленість селянина у тому, щоб « прилежнее в земледелии упражняться », а фактично земельна власність буде стримувати від втеч.
Вже від реалізації тільки означених змін у відносинах залежних селян з поміщиками, закріплених у законі, виграє, на думку Козельського, все суспільство. Проте головна турбота автора полягала у тому, щоб полегшити участь кріпаків, у чому Козельський солідаризувався з передовими російськими та західними мислителями. Як запобіжник проти нападів опонентів, Козельський неодноразово посилався на статті « Большого Наказа », в якому Катерина ІІ намагалась викласти можливі варіанти регламентації кріпацтва.
Відкидаючи звинувачення селянина у лінощах та пияцтві, Козельський говорив: « И как ему бьІТЬ добронравну или добродетельну, когда ему не остается никакого средства бьІТЬ таким? Он в сем насилии принужден и себе недоброхотствовать, а от того разве и пьянствовать, будучи в УНЬІнии, а не от лено сти, саМЬІЙ бо трудолюБИВЬІЙ человек сделается нера ДИВЬІМ во всегдашнем насилии и не имея ничего в собственности. Да и могут ли в сем климате бьІТЬ леНИВЬІе наРОДЬІ, я не понимаю. Лучше, кажется, по человеколюбию стараться возбуждать народ к работе вольной и не томной, то он больший урок ВЬІрабаТЬІвать будет и не устанет, нежели неволею и удручением рабства... ». Хоч Козельський і не згадував про скасування кріпацтва, цей інститут не викликав у нього схвалення.
Не дуже покладаючись на « человеколюбие » дворян, Козельський рекомендував розмежувати « во всех Российского государства областях » землі феодалів та усіх підданих, аби останні могли вважати « те земли за собственнЬІЙ свой удел, основательнее обзаводиться и постояннее жить... ».
Отже, виступ Козельського в Ул оженній комісії переслідував захист інтересів як селян-кріпаків, так і тих поміщиків, які раціонально організовували своє господарство, де знайшли органічне поєднання ви-