Розділ IV. глава 1--- 229
на українських кордонах; 10) допомога України солдатами і « прочими всякими припасамю) у випадку військових дій(<< lliведская, Турецкая и Прусская ВОЙНЬІ »).
Після цього Полетика планував у своєму виступі заявити таке: « За все же свои служБЬІ, за все принесеННЬІе ПОЛЬЗЬІ Малороссийский народ за лучшее и всех сокровищ дражайшее возмездие почитал следующия всемилостивейшия Монархов своих при толь многих случаях повтореННЬІе обнадеживания: « А МЬІ вас всегда будем сохранять при прежних ваших правах, привилегиях и вольностях, и В том БЬІ вам на Нашу Государскую милость бьІТЬ благонадежнЬІМИ ». Малоросійська ж колегія, продовжував Полетика, зважилася « поколебать все ОНЬІЯ и ввести в Малую Россию такия учреждения, КОТОРЬІе правам и вольностям ОНЬІЯ во всем
ПРОТИВНЬІ... ».
Двадцять пунктів з наказу депутатові Малоросійської колегії ретельно розглянув Полетика і, залучаючи всі відомі йому юридичні документи, показав, що започаткована новою Малоросійською колегією та генерал-губернатором Румянцевим політика щодо України, по-перше, не відповідає діючим договорам гетьманів з російськими монархами, а подруге- традиціям, а головне- інтересам українського народу. Полетика визнавав, що стан справ у судочинстві, устрої козацького війська, юридичному закріпленні станів, торгівлі, міському управлінні, фіскальній галузі, земельних відносинах та володіннях і Т. Д., потребують впорядкування й удосконалення, але це потрібно робити не заради тільки суб ' єктивно тлумачених державних інтересів, а передусім для людей, що живуть в Україні.
Помітне пожвавлення автономістських настроїв в Україні було пов ' язано з появою на російському престолі Катерини 11, яка мала репутацію « просвещенной и великодушной монархиню)( за виразом Полетики), і сподіваннями шляхти та старшини зміцнити своє самоврядування й зупинити наступ на їх права петербурзького чиновництва. Ці настрої стали відомі імператриці( зокрема, завдяки записці Теплова-сина), а особливе занепокоєння викликала чутка про тамтешні наміри зробити гетьманство спадковим23 • Катерина 11 обережно( к. РозумовськиЙ сприяв ії « воцарению »), але твердо наполягла, аби Розумовський добровільно подав у 1764 р. прохання про відставку з посади гетьмана.
Українська шляхта, все ж таки, плекала наДll на підтримку імператрицею їхніх планів, підтвердженням чого була поведінка
23 Соловьев с.м История России... Т. 26. с. 340.