Вступ -- - 22
У Росії та Україні в суспільній думці відмічається початкова стадія диференціації напрямів ; із деякими застереженнями можна виділити консервативний ( М . Щербатов , О . Безбородько , М . Репнін , М . Карамзін , Ф . Ростопчин , В . Каразін та ін .), буржуазно-реформаторський ( М . Сперанський , М . Мордвинов , В . Стройновський , І . Тимковський , П . Кисельов і т . д .), просвітительський ( О . Радищев , Г. Сковорода , С . Десницький , Я . Козельський , І . Пнін , В . Малиновський і т . д .) напрями , межі між якими ще не були чіткими та непроникливими , бо їх представники втілювали у своїх творах потреби та тенденції суспільного розвитку , а не політичні вимоги організованих соціальних сил .
Ідеології Просвітництва і Романтизму значно перекроїли суспільні погляди на соціальні відносини та призначення людини .
Життєво важливі потреби російської дійсності намагалися вирішити Катерина ІІ й Олександр І , що привернуло до них увагу прогресивних кіл , але надії не справдилися і в ХІХ ст ., за словами М . Бердяєва , російська інтелігенція « ушла из государства ... , ушла к вольностю ) 17 . Першим трагічним наслідком відчуження російського та українського суспільства від влади стало повстання декабристів у грудні 1825 р . У декабристському середовищі виникло Товариство з ' єднаних слов ' ян ( 1823 - 1825 ), яке планувало демократичні перетворення в слов ' янських країнах та об ' єднання їх у федеративній республіці .
На рубежі ХУІІІ - ХІХ ст . формування української нації яскраво виявило себе « Енеїдою » І . Котляревського та не менш знаменитою « Історією Русів ». У поєднанні із Товариством з ' єднаних слов ' ян вони свідчили про початок принципово нового етапу в українському суспільному русі .
У . Між минулим і майбутнім : напередодні буржуазних реформ
( 1830 - 1850-ті рр .).
Після розгрому декабристського руху , розгрому , який фізично чи духовно заторкнув усе мисляче суспільство Російської імперії , настав певний антракт ; він був використаний для того , щоб зрозуміти значення завданої поразки та відшукати нові форми й засоби боротьби за краще майбутнє . Протягом наступних десятиліть історики ( К . Кавелін , М . Костомаров , С . Соловйов та ін .) розробили науково обrрунтовану концепцію вітчизняної історії , яка допомагала визначити тенденції й закономірності її минулої та сучасної ходи , а також можливі шляхи у прийдешнє . Публіцисти ( Б . Бєлінський , О . Герцен , П . Чаадаєв ,
17 Бердяев МА . Русская идея /І О России и русской философской КУЛЬ1уре . - М : Наука, 1990 . С . 51 .