Розділ IV, глава 1-- 225
треба враховувати два моменти: по-перше, радикальні та « сепаратиські » пункти були або вилучені, або значно приглушені, а по-друге, в наказах не відображені думки селянства, яке- за указом імператриці- не обирало від себе депутатів і, отже, не писало наказів.
З. Когут, ретельно вивчивши накази українським депутатам, виділив такі вимоги шляхти: 1) неухильне збереження автономії, щоб « все прежние права и привилегию > цього стану знайшли спеціальне місце у новому кодексі законів; 2) відновити право на купівлю козацьких фунтів, заборонену імператорським указом 1739 р.; 3) звільнити шляхетські маєтки від постоїв російських військ, а саму шляхту- від податку на утримання російських гарнізонів або скоротити цей грошовий податок; 4) дозволити шляхті необмежене виробництво та продаж алкогольних напоїв, експорт худоби та інших продуктів, безмитний імпорт солі з Криму; 5) «... зрівняти їі( шляхти.- А. Б.) уряди та права з урядами та правами російських дворян, визнати земельні володіння », що знаходились у власності шляхти на той час; 6) відкрити університети, шляхетські корпуси, жіночі училища16, тощо.
У наказі переяславського шляхетства містилося не лише прохання « завести и учредить университетЬІ на коште государственном », але й обrрунтувалася потреба України у них міркуваннями, запозиченими з ідеології Просвітництва. « Ничто в жизни для честного шляхетства,- писали переяславці,- не может бьІТЬ столь полезно, а для интересов государствеННЬІХ потреб но, как знание наук, составляющее в человеке целость его собственного благоденствия и ПОЛЬЗЬІ государственной... МЬІ с многих ОПЬІТОВ несумненно надеемся, что сия наша ревность к наукам отвечает во угодно сть ВЬІсочайшей Ея Императорского Величества воле и любви к совершенству разума » 17.
Загалом шляхетські накази свідчать про консерватизм цього стану, причому консерватизм феодального типу: відстоюється ієрархічний устрій суспільства, станові привілеї, залежність селян, панів не становище шляхти в усіх сферах суспільного життя від політики до освіти. Тому в Уложенній комісії українські депутати від шляхти захищали не тільки автономні права, але й привілейовані позиції в суспільстві і внаслідок цього опинилися ідейно в таборі російських консервативно налаштованих депутатів.
Накази козаків збереглися гірше і до того ж несуть на собі сліди принципового редагування як з боку старшинсько-шляхетських кіл,
16 Когут З. Російський централізм... С. 116-128.
17 НаказЬ1 и прошения малороссийского шляхетства // Киевская старина. 1888. N� 5. С. 40.