Розділ IV, гл ава 1--- 223
серед монархів Європи( як і в суспільній думці взагалі) переконання, що приєднані до великих держав народи іншої етнічної приналежності з часом повинні асимілюватись. З іншого боку, Катерина П, знайома з просвітительськими ідеями, схилялася до думки про доцільність врахування- хай навіть тимчасово- бажань і сподівань людей, надання їм права усвідомленого вибору. На остаточне рішення імператриці- не робити різниці між регіонами з корінним і некорінним населенням, поширити майбутнє законодавство і на « по граничні землі » вплинуло кілька міркувань, передусім небажання потурати нездоровим сепаратистським настроям, а також впевненість, що обіцяне в майбутньому щастя примирить владу з усіма підданими, якої б національності вони не були.
Ліквідація посади гетьмана і заснування чергової Малоросійської колегії( 1764 р.) зосередили основні важелі управління Україною в руках генерал-губернатора графа П. О. Румянцева, намісника імператриці. Одержавши маніфест 14 грудня 1766 р. він надіслав на місця відповідне розпорядження про вибори депутатів та складання наказів. Проте і царський маніфест, і відозва Румянцева, в якій він обrpунтував велику користь участі українців у роботі комісії для підготовки нового уложення, були сприйняті в Україні не дуже доброзичливо. Про такі настрої серед шляхетства і старшини Румянцев доповідав у Санкт-Петербург 2 березня 1767 р.: « НОВЬІЙ проект Уложения не производит здесь во многих больших( керівниках.- А. Б.) такого действа и признания вашего императорского величества благоволения, не переменяет наклонности их, ни рассуждение. Многие истинно вошли ВО вкус своевольства до того, что им всякий закон и указ государский кажется быть нарушением их прав и вольностей, ОТЗЬІВЬІ же у всех одни: зачем БЬІ нам там и бьІТЬ? Наши заКОНЬІ весьма хороши, а буде депутатом БЬІТЬ, конечно, уже надобно, только разве б искать прав и привилегий подтверждения » 13. Та все ж генерал-губернатору вдалося домогтися згоди « больших » на проведення виборів депутатів.
Вибори, однак, проходили складно, належного порозуміння між генерал-губернатором та шляхетством і старшиною на багатьох зборах не було, спалахували гострі суперечки, ухвалювались « шкідливі » або й « бунтівливі » накази, заарештовувались та віддавалися до суду учасники зборів і т. п. Не було й потрібної згоди між станами та й всередині станів: «". не хотели,- писав пізніше Румянцев імператриці,- сии превращеННЬІе из ничего собою и большею частью через деньги, отнятие
13 Соловьев с.м История России с древнейших времен: В 29 т.- М.: « МЬІСЛl, », 1965. Т. 27. С. 39.