Розділ IV--- 216
властиві такі риси, як раціоналізм, секулярний напрям думок, релігійна толерантність, антропоцентризм, моральний підхід до усіх проблем, оптимістична віра в прогрес людського роду4.
Просвітительські ідеї позначилися на суспільній свідомості як У Російській імперії загалом, так і в Україні; діаметрально протилежним чином вони проявилися у поглядах прогресивних кіл та представників консервативного табору. Процес європеїзації, петровські перетворення відкрили двері( в усякому разі до французької революції кінця ХУІІІ ст.) для інтелектуально-культурних впливів Західної Європи на східнослов ' янський соціум. Проте сприйняття новітніх ідей на сході континенту було досить відмінним від реакції Парижа або Лондона. Як писав О. С. Пушкін: « Что нужно Лондону, то рано для Москвьш(<< Послание цензору », 1822). Основоположна різниця полягала насамперед у тому, що західноєвропейська та російська й українська суспільні системи знаходились на різних стадіях розвитку. В першому випадку антифеодальна спрямованість просвітительського вчення відповідала нагальним завданням історичного розвитку західних країн, а в другому- допомагала освіченим колам визначати можливий( чи оптимальний) шлях для своєї батьківщини, яка ще знаходилась на етапі панування феодальних порядків. До того ж, якщо у великоросійських губерніях феодально-кріпосницька система давно набула завершеної форми, а самодержавний уряд лише посилював владу поміщиків над працею та особою залежних селян, то в Україні саме у цей час набирав обертів процес перетворення козацької старшини на дворян-землевласників та поміщиків. Тільки 3 травня 1783 р. вийшов указ Катерини ІІ про заборону селянських переходів на Лівобережній Україні та прикріплення їх до земель тих власників, на територіях яких вони жили на момент публікації указу. 12 грудня 1796 р. Павло І поширив дію кріпосницьких норм на Катеринославську, Вознесенську, Кавказьку губернії та Область Таврійську.
Але прогресивні ідеї мають здатність оволодівати розумом людей, не завжди рахуючись з умовами їх суспільного життя. Тим самим знайомство з кращими формами співжиття ставало чинником соціального прогресу, звичайно, за умови відповідного розповсюдження нових уявлень. Оскільки у ХУІІІ ст. центрами зосередження прогресивних переконань в Російській імперії були Москва та Санкт-Петербург, саме туди збиралися прибічники нових ідей з різних кінців держави, в тому числі з України.
4 Общественно-политическая МЬІСЛЬ европейского Просвещения / Под, ред. Н. М. Мещеряковой.- М.: книжный ДОМ « Университет », 2002. С. 9-14.