Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 216

Розділ IV
--
215
суспільства, щ о було б в ільним від у с ілякого визиску, з того ідейного
матеріалу, який могл а надати епоха. Звичайно, на тому етапі всесвітньо­
історичного розвитку, як, зрештою, і на інших, наступних етапах, ідеальне
суспільство виникнути не могло. То була безперечна утопія, проте вона
стала визнаним орієнтиром, метою на тернистому і сторичному шляху
до щасливого майбуття людства, м етою, не досягнутою донині. В . Ленін
у роботі « К оценке русской революции» ( 1 90 7 р.) дав розгор нуту ха­
рактеристику просвітительських сподівань : «То були ілюзії неминучої,
негайної та повної перемоги «свободи, р івності, братерства» , ілюзії сто­
совно не буржуазної, а загальнолюдської республіки, республіки, що за­
проваджувала мир на землі та в « ч еловецех благоволение» . То були ілюзії
стосовно в ідсутності класового розбрату в пригніченому монархією й
середньовічним порядком народі, стосовно неможливості м етодами на­
сильства здолати « ідею » , стосовно абсолютної протилежності віджилого
феодал ізму й нового в ільного, демократичного, республ іканського ладу,
буржуазність якого не усвідомлювалась зовсім або усвідомлювалась
надзвичайно невиразно»3 . Хоч і тут ленінські оцінки не в ільні в ід
методологічного класового та формаційного п ідходу, але, м і ж тим, ця
характеристика не позбавлена тонких спостережен ь над особливостям и
просвітительської програм и .
у роботах К . Маркса, Ф . Енгельса, В . Леніна загалом отримала перші
контури концепція просвітительства як найбільш прогресивного напрям­
ку суспільної думки, для якого, за словами Т. Гоббса, « благо людства ­
це мета» , тобто який узагальнив найблагородні ш і устремління всіх
людей на землі, незалежно від їх соціального, майнового, релігі йного,
національного і Т.Д. становища. На жаль, у зарубіжній (І . Шнайдер,
Р. Портер, Р. Дарнтон та ін.) та радянській (П . Берков, А. Бал ицька,
М. В андалковська, С. Конкін та ін.) історіографії в другій половині
ХХ ст. взяла гору так звана широка трактовка просвітительства, згідно
з якою до нього зараховується весь комплекс нових ідей, що виникл и у
перехідний період до буржуазного суспільства. Нам здається нев ірним з
дослідницької точки зору розчиняти головний ідейний струмінь доб и в
загальному інтелектуально-культурному контексті того часу.
Сучасні дослідники суспільної думки епохи Просвітництва на
європейському континенті підкреслюють, що вона яскраво в ідбивала дух
часу, пануючі настрої й масові надії на те, що невдовзі зруйнується лад,
який тримається на несправедливості та стражданнях, і запанує « цар­
'
ство розуму й загального добробуту » . Для суспільної думки того періоду
3
Ленин В. и. Полн. собр. соч . : В 55
т.
-
М., 1 960. Т. 1 7. С. 38.