Розділ IV--- 214
різнився від попередніх наМІРІВ стосовно перетворення дійсності. Від Київської Русі до кінця ХУІІ ст. найбільш дієвим засобом позбавлення суспільних вад визнавався моральний фактор, духовне самовдосконалення людини, передусім за приписами християнської етики. Петро І, не забуваючи про цей останній чинник, заходився створювати в Росії державу з розвиненою економікою, могутньою армією і флотом, багатою духовною культурою та освітою. Але перший російський імператор саме в самодержавній владі вбачав ініціатора, конструктора і будівничого нової споруди, а в людях цінував лише активних, здібних, освічених виконавців-підданих, які б належним чином реалізували вимоги свого монарха.
Зовсім інший варіант вирішення проблеми соціально-політичної модернізації розробляли ідеологи Просвітництва. Вони були переконані, що без всебічної освіченості громадян, чіткого усвідомлення ними своїх прав, свобод і активної участі в їх здійсненні не можна досягти суспільного оздоровлення, а з іншого боку- без удосконалення соціально-політичних відносин не можна належним чином домогтися зростання політичної свідомості громадян. Таким чином, проблема модернізації Російської імперії чи України, взагалі- будь-якої країни, мала два рівнозначних складника, взаємозалежні один від одного, а « механізмом запуску » цієї надзвичайно складної і неповороткої « машини » визнавався людський розум.
Світогляд просвітителів rpунтувався на безмежній довірі до розуму, його здатності пізнати істинні причинно-наслідкові зв ' язки всього, що відбувається в соціальній сфері. Як писав Ф. Енгельс, просвітителі оголосили мірилом усього існуючого саме людський розум: «... усе було піддане найнещаднішій критиці; усе мало стати перед судом розуму й або виправдати своє існування, або відмовитися від нього »; «... світ до цього часу керувався одними передсудами, і все минуле гідне лише співчуття та зневаги. Тепер уперше зійшло сонце, настало царство розуму, і віднині забобони, несправедливість, привілеї та пригнічення повинні поступитися місцем вічній істині, вічній справедливості, рівності, що випливає із самої природи, і невід ' ємним правам людиню) 2.
Отже, Просвітництво- це ідейне явище епохи переходу до буржуазного ладу, однак його не слід розглядати лише як неусвідомлене проголошення прогресивних для того часу буржуазних гасел та їх деяка ідеалізація. Просвітництво- це, окрім того, спроба сконструювати макет
2 3нгельс Ф. Развитие социализма от утопии к науке /І Маркс К, 3нгельс Ф. Сочинения. Изд. 2-е.- М., 1962. Т. 19. С. 190.