Розділ ІІІ, глава 2--- 210
будучи губернатором в Астрахані, тобто далеко від власного маєтку, склав « Краткие зкономические до деревни следующие записки » 68, які за формою являють собою практичний посібник, призначений, як припусти�а П. Алефіренко, для сина та дворянського корпусу загалом69. У « Записках » Татіщев виклав багатий досвід, накопичений дворянськими маєтками у землеробстві та керівництві панським господарством. Ця частина « Записки » має великий інтерес для істориків народного господарства ХУІІІ- ХІХ ст. Що стосується відносин між поміщиками і селянами, то Татіщев вважав землеробів, за словами Н. Попова70, « своїм поміщицьким багатством і з цієї точки зору турбувався про хороше управління селянами ». Ідеал гарного господаря знайшов у « Записках » К. Бестужев-Рюмін7І. « Гарний господар » Татіщев поділяв, однак, типові для дворян-землевласників думки щодо певної неповноцінності селян, які начебто живуть сьогоднішнім днем, не дбають про майбутнє, люблять лінуватися і пиячити і Т. п. Тому В даному посібнику селянину, наприклад, приписується такий розпорядок ранку: « Каждой день необходимо всякой добро й крестьянин должен поутру встать зимою и летом в 4-м часу по полуночи, обутьца, одетьца, УМЬІТьца, голову ВЬІчесать, отдать Богу долг, принести молитву, потом осмотреть свою скотину и птиц, накормить, хлевЬІ почистить, коров ВЬІДоить, после того делать разную по времяни надлежащую работу до 10-го часу... ». Татіщев впевнений, що селянин може забезпечити себе та родину засобами існування, якщо не лінуватиметься: « праздность человека приводит в воровство и разбои, от чего после навеки должен будет пропасть душею и телом ». За селянами слід постійно наглядати і карати за провини: « А за тем накаЗЬІвать за вину несчадно, одна милость без наказания бьІТЬ не может по Закону Божию ».
Політичні симпатії Татищева також в основному співпадають з поширеними у дворянських консервативних колах уявленнями. Феодальномонархічний лад значно обмежував свободу особи, обплутуючи їі станово-корпоративними обов ' язками і традиціями, які Татіщев звів до трьох видів індивідуальної неволі: « по природе », « по своей воле », « по принуждению ».
68 Там же. С. 402-4 15.
69 Алефuренко п. к. Крестьянское движение и крестьянский вопрос в России в 30- 50-х І " Г. ХУІІІ в.- м.: Изд-во АН СССР, 1958. С. 345-347.
70 Попов НА. Татищев... С. 492.
71 Бестужев-Рюмuн к.Н Биографии и характеристики.- СПб., 1882. С. 99-100.