Розділ ІІІ, глава 2--- 193
дисидент, зневажливо відгукувався про співвітчизників( казав, що вони « сеют землю рожью, а живут ложью », царя називав деспотом). у 1634 р. Василя Ізмайлова, сина воєводи, звинуватили в тому, що він під час російсько-литовської війни хвалив литовського короля: « Как против такого великого государя монарха нашему московскому плюгавству биться?» 45. У нащадка ярославських князів Хворостиніна, у деяких інших критично мислячих людей, яким пощастило впритул ознайомитись з європейським способом життя, виникло пристрасне бажання оселитися за кордоном або хоч би подовше там побути. Частина з них бігла за кордон, однак часто не могла облаштуватися у принципово іншому соціальному середовищі.
Син відомого дипломата В. Ордин-Нащокін, відправлений у 1660 р. до батька з важливими документами в Польщу, вирішив емігрувати, що тодішнє законодавство кваліфікувало однозначно як державну зраду. Цар Олексій Михайлович вимагав від батька у щоб то не було знайти сина і повернути в Росію( не зупиняючись перед витратою 5,6 чи навіть 10 тис. рублів). Та невдовзі син сам змушений був повернутися через матеріальні ускладнення. Причини втечі В. Ордина-Нащокіна С. Соловйов пояснював так: «... сам батько давно вже привчив його з прихильністю дивитися на Захід постійними витівками своїми проти порядків московських, постійними розмовами, що в інших державах інакше робиться та краще робиться. Бажаючи дати синові освіту, батько оточив його полоненими поляками, і ці вчителі подбали зі свого боку посилити в ньому пристрасть до іноземців, « нелюбье » до свого, захопили його розповідями про польську волю. В цей же час він їздив у Москву, де його « стошнило » остаточно... » 46.
Батько невдатного втікача Оnаllас Лаврентійович ОрдИll-Нащокіll посідав з 1667 р. надзвичайно високе становище в правлячих колах очолював Посольський приказ і був хранителем царської великої печатки, тобто державним канцлером. Він першим з урядовців зважився керуватися в своїй діяльності принципом: «... доброму не cTыдоo на ВЬІкать и со СТОРОНЬІ, У чужих, даже У своих врагов ». Виходець з провінційних дворян Псковщини, Ордин-Нащокін добре знав стан справ у сусідів-поляків, шведів, німців і т. Д., оволодів латинською, німецькою, польською мовами. А тому міг порівняти порядки за кордоном і у своїй батьківщині й не випадково його листи царю « сповнені нестихаючих та часто дуже жовчних скарг на московських людей й московські порядки.
45 Соловьев с.м Сочинения... Кн. 5. С. 162.
46 Там же. Кн. 6. С. 69.