Розділ ІІІ, гл ава 2-- 192
из страНЬІ... » 42. В зв ' язку із цим, варто, на думку Крижанича, створити доцільну мережу промислових центрів та торгів, ярмарків.
Відповідала потребам російської економіки й соціальних відносин пропозиція Крижанича надати « третьому » стану певні « слоБОДИНЬІ », права самостійно вести свої справи, тобто надати містам самоврядування( в рамках, звичайно, монархічного образу правління) 43.
Основою раціонально організованої політичної, соціальної, економічної системи держави є досконале законодавство, вибудоване на новітніх ідеях. До цього й закликав Крижанич російського правителя.
Тільки у 1676 р. Крижаничу дозволили повернутися в європейську частину Росії, а через короткий термін він взагалі виїхав за кордон. Помер у Відні в 1683 р. Ким був Крижанич- слов ' янським мислителем, який певний час жив й працював у Росії, чи російським діячем, оскільки 20 років провів у Москві та Тобольську? З більшими або меншими застереженнями сучасні дослідники( Л. Пушкарьов, М. Алпатов, О. Гольденберг та ін.) схильні вважати Крижанича сербом( хорватом), який зробив помітний внесок у розвиток російської суспільної, політичної, історичної, філологічної думки тощо. І водночас підкреслюється, що його ідеї не були відомі( за виключенням вузького кола правлячих осіб другої половини ХУІІ ст.) громадськості фактично до середини ХІХ ст. 44.
Нам здається, що точніше буде називати Крижанича зарубіжним слов ' янським діячем, який з великим пієтетом ставився до Росії, ії народу і, будучи вихованим на ідеях Ренесансу( Н. Макіавеллі, Ф. Гвіччардіні, С. Оріховський, А. Фреч-Моджевський та ін.), запропонував оптимальний, як на нього, шлях реформування Росії задля подолання відставання від передових європейських країн.
Поворот Росії до Заходу, однак, намітився з середини ХУІІ ст., з того часу, коли проповідник європейських ідей Крижанич знаходився у сибірському засланні. Вкрай загальмовано виявлявся він( поворот) у практичних кроках урядових, адміністративних установ, але значно впевненіше у життєвих перипетіях конкретних осіб.
ДО ХУІІ ст., до зіткнень із поляками, шведами і т. ін., московські люди ставили себе вище за іноземців, проте після « Смути » така зарозумілість була вже підірвана. Кн. І. Хворостинін, вільнодумець і тогочасний
42 Там же. С. 406, 483.
43 Там же. С. 405, 383, 560.
44 ПУUlкарев л.н. Общественно-политическая МЬІСЛЬ... С. 235.