Розділ ІІІ, глава 2--- 191
Винайдена Крижаничем загальна всеслов ' янська мова не була штучним витвором типу есперанто,- пропонований засіб спілкування для всіх слов ' янських народів являв собою синтез однотипних явищ їх мов.
У Тобольську ж Крижанич написав один із своїх головних творів- « Політика », в якому вирішив розказати про те, « як чужоземці обманюють російський народ та як слід від них оборонятися. Для цього він збирався охарактеризувати торгівлю, ремесло та землеробство- як економічну основу держави, й багатства; розповісти про зміцнення держави, про Гі військові сили та могутність- як політичну основу держави,
П силу; і нарешті, про законопорядок у державі, тобто про те, що становить ідеологічну основу держави, й мудрість. Тому весь твір свій він замислив розділити на три частини: про багатство, про силу і про мудрість держави » 40. Зміст книги свідчить, що Крижанич готував ії головним чином як посібник для правителів( російського- передусім), спираючись на досягнення політичної думки доби Ренесансу.
Так, він наводить добре відому в Європі тезу про те, що слава королів полягає у багатстві їх підданих: « Честь, слава, долг и обязанность короля- сделать свой народ счаСТЛИВЬІМ. Ведь не королеветво для королей, а короли для королеветва созданьш41. Злободенними для російської дійсності були такі думки Крижанича, які зачіпали стратегічні питання народного господарства: « Всякий надеЖНЬІЙ доход должен быть основан на труде и поте, приумножаться постепенно и терпеливо и принимать его следует справедливо и достойно.
Неумеренная роскошь приносит телу болезни, неумеренное богатство порождает нищету, то есть за чрезмеРНЬІМИ сборами в казну следует запустение страНЬІ. Умеренность приносит наилучшие ДОХОДЬІ ». Держава повинна постійно турбуватися про створення кращих умов для вітчизняних виробників, розвиток промислів і торгівлі. Російська держава дуже велика, але вона з усіх сторін закрита для торгівлі; цар, писав Крижанич, має втрутитись в цю справу, ліквідувати невигідну торгівлю з іншими країнами, коли у росіян майже задарма скуповують сировину, а завозять до неї дуже дорогі імпортні товари. Росіянам, робив він висновок, час навчитися самостійно обробляти сировину і « готовыle вещи продавать за рубеж ». Деякі товари є взагалі національним скарбом: «... мех, лосиныle ШКУрЬІ, икра, мед, лен и Т. п., их надо так продавать чужоземцам, чтоБЬІ самим не лишиться, а чтоБЬІ бьІЛО установлено какое-то определенное количество: сколько и какого товара можно каЖДЬІЙ раз ВЬІвезти
40 Там же. С. 132-133.
41 Кр uжанu ' l Ю. Политика.-М.: Наука, 1965. С. 381.