Розділ ІІІ, глава 2--- 188
юридичних та богословських наук у Болоньї та колегіумі Св. Афанасія у Римі. Останній заклад був досить специфічним: заснований у 1577 р., він призначався для підготовки кадрів, покликаних всіляко сприяти розширенню унії католицької і православної церков. З 1622 р. колегіум став єзуїтським і набирав на безоплатне навчання й утримання лише осіб православного віросповідання. Католик Крижанич ледве випросив собі виключне право навчатися в колегіумі, оскільки він не мав коштів для вступу в інші заклади. Випускники колегіуму повинні були відпрацювати пільгове навчання на посадах священиків у своїх єпархіях, а колегіум мав право вимагати від них покори і підлеглості.
Конгрегація пропаганди віри, якій підпорядковувався колегіум Св. Афанасія, направив Крижанича після закінчення навчання в 1642 р. У Загреб для розповсюдження католицької віри серед православних валахів. Період життя Крижанича до прибуття в Москву( вересень 1659 р.) був надзвичайно насичений подіями, подорожами, враженнями, але він був незадоволений жодним місцем роботи, тому регулярно атакував Конгрегацію віри листами-проханнями направити його до Росії. Де б не бував Крижанич( у Римі, Відні, Константинополі, Львові, Варшаві і т. д.), він збирав інформацію щодо Росії та її церкви, розшукував необхідні книжки, вивчав російську мову тощо. Водночас визрівала мета, яку він ставив перед собою: працювати заради прогресу слов ' янства, його згуртування, звільнення від османського гніту, розвитку культури слов ' янських народів та їх тіснішого співробітництва в цій галузі. Крижанич вважав необхідною передумовою здійснення своїх планів ліквідацію конфесійних розходжень у слов ' янстві, тобто унію католицтва та православ ' я без будь-яких утисків для тієї чи іншої держави. І бажав зробити для цього все залежне від нього, але лише в тому випадку, якщо воно піде на користь його одноплемінникам. Перебуваючи короткий час у 1640-х роках у Москві з польським посольством, Крижанич знайшов збірник антикатолицьких творів російських священиків, вивчив їх, аби зрозуміти, що викликає критику православних у католицтві. Потім він декілька років просив Конгрегацію віри допомогти йому перекласти й надрукувати означену книгу як довідник чи посібник для місіонерів.
І ось усіма правдами й неправдами Крижанич восени 1659 р. добувся до Москви та був прийнятий на царську службу як освічена людина, що досконало володіла декількома іноземними мовами( латинською, німецької, італійською, слов ' янською), а також добре знала арифметику, граматику, риторику і філософію, вміла читати давньо- і новогрецькою, польською і угорською мовами. В листі на ім ' я Олексія Михайловича Крижанич висловив своє не позбавлене честолюбства бажання « стати