Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | 页面 173

Розділ ІІІ, глава 1--- 172 ловини ХУІІІ ст. видатну роль. Прокопович доклав чималих зусиль до організації Санкт-Петербурзької Академії наук, інших наукових і навчальних закладів.
Прокопович був ідеологом « освіченого абсолютизму », створивши в Росії вітчизняну теорію даного образу правління(<< Правда воли монаршей », « дУХОВНЬІЙ регламент », « Слово о власти и чести царской » та ін.). Значно трансформувавши, а то й вихолостивши, вчення про природне право і суспільний договір, Прокопович прагнув застосувати це потенційно буржуазне вчення до російського різновиду « освіченого абсолютизму ». Прокопович проголошував пріоритет науки та розуму, які б спиралися на підтримку « філософа на троні ». Природно, Прокопович був прибічником сильної централізованої влади і тому виступив проти спроби « верховників » обмежити самодержавство на користь аристократії при вступі на престол Анни Іванівни в 1730 р.
Підтримував Прокопович властиву абсолютизму ідею « Загального блага », яка, безумовно, створювала в країні принципово новий соціальнопсихологічний клімат. Він ретельно вивчав законодавство Польщі, Литви, Прусії, Швеції та інших країн, намагаючись віднайти оптимальні шляхи політичних перетворень у Росії. Прокопович особисто брав участь у законодавчій роботі уряду Петра І; з його точки зору, невпорядкованість законів заважає здійсненню принципів « всенародной ПОЛЬЗЬІ ». Зокрема,
Прокопович залучався до розробки, за розпорядженням Петра І, російської конституції за шведським взірцем.
Як пізніше Вольтер, Прокопович висував морально-політичні аргументи на користь існування Бога; серед простого люду, писав він, слід проповідувати віру в Бога, тому що це є запорукою стабільності і розвитку держави(<< Рассуждение о безбожии », 1730 р.). Водночас Прокопович толерантно ставився до атеїстів, наприклад, дО Б. Спінози, називаючи його « мужем великой учености ».
Наявність бога, на думку Прокоповича( який у цьому питанні зближався з деїстами), не відміняє дії природних законів; створивши світ, Бог « сам себя связал законамю >. « Деїстичні та пантеїстичні тенденції у його творах відображали зближення філософії з природознавством та відділення її від теології... В його лекціях наявні численні посилання на досліди у галузі оптики, механіки, гідродинаміки, гірничої, артилерІИСЬКОЇ, інженерної практики, даються поради з виготовлення барометра, простіших геодезичних інструментів » 20. Прокопович
20 Русская МЬІСЛЬ в век Просвсщсния.- М.: Наука, 1991. С. 40.