Розділ ІІІ, глава 1.-- 173
нерідко звертався до праць відомих природознавців- Евкліда, Архімеда, Ilіфагора, Галена, Коперніка, Галілея, Бойля, Кирхера та ін.
Велику увагу в своїх проповідях і творах Прокопович приділяв проблемі людини і моралі. Він розвінчував середньовічні уявлення в цій галузі, чим сприяв формуванню культури нового типу. « Засуджуючи аскетизм, дармоїдство, лицемірство,- писала В. Нічик,- ети�не вчення Прокоповича звеличувало людину, земне, повно кровне життя, працю, особисті заслуги як критерій честі та достоїнства і в цьому відношенні воно було теоретичним обrpунтуванням « Табели о рангах » 21.
Прокопович ополчався проти нерозумного використання дворянством великих сум на примхи, розкіш, тих сум, які зароблені важкою працею сотень або тисяч залежних селян. Він засуджував зневажливе ставлення привілейованих верств до « простолюдства », віддаючи перевагу таланту перед « породою ». Будучи прагматиком, Прокопович вважав природним явищем нерівність людей, наявність багатих і бідних, але вимагав гуманного ставлення до трудящих мас. Щоправда, Прокопович, вкрай критично ставлячись до народних повстань, все ж зауважував: « лучше закон НЬІМ образом от рабства бьІТЬ своБОДНЬІМ », тобто міркував про способи вирішення проблеми кріпацтва, хоч ніде ясно про це не говорив. Однак поміщиків він закликав « не отягощать безмерно должной служБЬІ их или раБОТЬІ, с крестьян лишних податей не имать ».
Близькі погляди висловлювали Г. Бужинський, А. Кантемір, В. Тредіаковський, л. Ейлер та ін.
Активний період діяльності Прокоповича завершується із смертю Петра І в 1725 р. та коротким правлінням його дружини Катерини І. В роки правління Верховної таємної ради Феофан зазнав постійних переслідувань і доносів, і подумував навіть про еміграцію до Швеції. Гнів владоможців викликав виступ Прокоповича проти спроб партії « довгих борід » відновити допетровські порядки. Тільки прихід до влади Анни Іванівни у 1730 р. покращив становище мислителя, розігнав хмари, що зібралися над ним.
Помер Ф. Прокопович у Петербурзі, а похований у Новгороді( він був новгородським митрополитом) У вересні 1736 р. у зв ' язку із ідейною спрямованістю діяльності Прокоповича в Петербурзі, постає питання щодо причин підтримки українськими інтелектуалами російських правителів. Як зазначала Н. Яковенко, церковні ієрархи Ф. Прокопович, л. Баранович, І. Гізель та ін. прагнули виразити інтереси громади, яка невимовно стомилася від братовбивчої
21 Там же. С. 43.