Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 162

Розділ І І І , глава 1.- 161 повертається п о любові до його корол івської величності, государя свого милостивого, та власної вітчизни (підкреслено мною . - А . Б . ) . . . » . До того ж, у титулі польського короля, крім інших елементів, зазначено бул о : « великий князь руський, . . . смоленський, чернігівський» . Отже, польська сторона розглядала у країнські землі я к історично польські території. В артий уваги ше один факт з Гадяцької угоди, який наочно демонструє, що учасники тих переговорів восени 1 6 5 8 р. прогнозували негативну оцінку повернення України до Реч і Посполитої. « Однак, - читаємо там , - час повернення і того входу (польської шляхти до своїх маєтків в Україні . - А . Б . ) його королівська величність, погодивши із вельможним гетьманом запорозьким, має п ризначити, а спосіб входу чи вступу в добра має бути утриманий так, щоб кожен не повертався до власних своїх добр інакше, як з а універсалом його королівської величності і вельможного гетьмана Запорозького війська, у чому має бут и т аємне знесення з обох боків» (підкреслено мною. - А . Б . ) . В иговський, я к виявляється, не був повністю задоволений Гадяцькою угодою, тому на початку наступного року він написав польському королеві листа (<< Тисяча років . . . » Т. 3. Кн. 1 . с . 3 3 2-344), в якому в иклав пропозиції, що їх не вдалося в ідстояти н а переговорах . Крім того, геть­ ман побоювався польського сейму, який м іг знач но урізати домовленості . Головне серед « пунктів і покірних прохань» В иговського полягало в тому, щоб до в изначеної угодою території В еликого Руського князівства (Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства) додати Руське, Подільське і В олинс ьке воєводства, які за договорами Польщі та Ро сії належали першій; клопотався гетьман, аби без жодних застережень була скасована унія та л ікв ідовані П наслідк и : відібран і уніатам и та єзуїтами церкви, монастирі, церковне майно повернути православним ; зрівняти у громадянських і пол ітич них правах польську, литовську та українську шляхту; анулювати « Ординацію Війська Запорозького» 1 63 8 р . , яка ставила запорожців під повний контроль польських комі сарів, а поса­ ду гетьмана л ікв ідувала; натомість Виговський просив відновити «усі дав ні права запорозькі і привілеї в урочистій формі», а також щоб <шана обозного в ійська Запорозького, суддів, осавул ів і сотників з адовольнили щедро так само, як встановив цар м о сковський . Щоб і чернь, особли­ во та, що залишилася в реєстрі, одержала різні вольності» . Безумовно, життєво важливою проблемою для українців бул о право « вето» , що на­ лежало кожному депутату-сенатору (<