Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Página 163

Розділ І І І . глава 1
--
1 62
місцевими православними громадянами, що « шляхетно народжені і ма­
ють маєтності» , а у воєводствах Руському, В олинському і Подільському,
пропонував гетьман, - право славними і католиками по черзі.
Один із сучасних польських істориків писав, що затвердження
сеймом Гадяцького договору (мабуть, у підписаному 16 вересня 1 6 5 8 р .
варіанті) свідчить, щ о « польська сторона в иявилась спроможною оцінити
можливості , які м істилися в концепції створення на терен і Укр аїни
Великого Руського князівства, яке мало не меншу суверенність, ніж
Велике князівство Л итовське і сама Корона (тобто Польща. - А.Б.)>>8.
Проте насправді Гадяцька угода не могла мати практично-політичного
значення для України, оскільки обидва переговорники не враховува­
ли настрої переважної більшості українців, які залишалися вороже
настроєними стосовно Польщі . Та й Росія не бажала посилення Речі
Посполитої, а також втратити ч астину « давньоруської спадщини» .
Факт укладення українсько-польської угоди через короткий час, завдя­
ки доносам, став відомим російському уряду і цар Олекс і й Михайлович
видав грамоту до всього українського народу про зраду гетьмана
Виговського, в якій закликав своїх нових п ідданих не визнавати влади
зрадника. В иговський змушений був розіслати маніфест, де названо при­
чини зміни політичного курсу українського уряду. «Ми, ціле В ійсько
Запорозьке, - говорилося в ньому, - заявляємо й свідчимо перед Богом
і цілим світом, що великі війни, ведені з Польщею, не мали ніякої і ншої
мети, як тільки оборону святої Східної Церкви й прадідівської свободи,
якою любов ' ю м и держимося . Її провадив вічної пам ' яті наш гетьман
Богдан Хмельницький і канцлер наш Іван В иговський. Свої приватні
справ и відсунули ми далеко перед славою Божою й справами громадсь­
кими. З адля того ввійшли ми в союз із татарами, з пресв ітлою королевою
шведською Христиною, а потім із пресвітлим королем Карлом Густавом,
і всім їм додержували вірність непорушно. І Польщі не дали ми н іколи
причини нарушити договори, але всім додержали свято нашу вірність,
умови й союзи. І не з інших мотивів прийняли ми протекцію великого
князя мо сковського (чому не « царя» ? - А . Б.), як тільки щоб, за Божою
пом іччю, нашу свободу, кров ' ю здобуту й освячену, могли заховати й по
смерті передати потомкам нашим»9. Дал і говорилося, що московський
цар свавільно порушив умови договору з Хмельницьким, розпалював
усобиці в Україні, а також заколоти проти гетьмана, нарешті, « наступав
8
9
Kamiriski А. Historia ... Str.
1 34.
Цит. за: ДОРОІиенко ДІ. Нарис . . . Т. 2 . С . 59-60.