Розділ ІІІ. глава 1.--- 159
Гадяцька угода відображала рівень державницького мислення частини української шляхти, яка приєдналася до повстанців у ході визвольної війни і не підтримала Березневі статті 1654 р. Виговський з однодумцями пропонували скористатися ослабленням Речі Посполитої внаслідок війни, жагучим бажанням поляків повернути українців у свою країну і висунути такі вимоги свого повернення, що максимально б реалізували цілі визвольної війни. Деяка парадоксальність ситуації була в тому, що намагалися увійти туди, звідки 1 О років тому прагнули збройною рукою вирватися.
Відомі публікації Гадяцької угоди базуються, очевидно, на не дуже точних копіях. У З-ому томі( кн. 1.) антології « Тисяча років української суспільно-політичної думки »( К., 200 1) В. Шевчук подав її за « Літописом » с. Величка та « Історією Малоросії » М. Маркевича, де текст був виправлений В. Антоновичем та І. Самчевським, але, яким чином, не сказано.
У вступній статті до тому В. Шевчук7 писав, що угода виявила « значно зрослі козацькі вимоги і вищий ступінь державотворчого мислення », властивого, зокрема, її авторам- І. Виговському та ю. Немиричу.
Домовленості у Гадячі В. Шевчук доречно розглянув на фоні руху вітчизняної політичної думки від Б. Хмельницького дО І. Мазепи включно. З його точки зору, провідною тоді була ідея створення Козацької держави, а можливості її побудови вимальовувалися у двох площинах- якомога більш широкої автономії або незалежного статусу. Б. Хмельницький під кінець життя наполегливо йшов до доктрини державної самостійності, проте на практиці змушений був керуватися орієнтаційними( протекторськими) планами: «... на загал,- писав В. Шевчук,- його політика залишалася орієнтаційна, але й багатовекторна і на різних рівнях творена. Так, у переговорах з Кримом йшлося не про підданство України Криму, а тільки про військовий союз. Дефініція « підданство » виступає у договорах із Польщею та Москвою. Щодо Туреччини велася політика дружніх стосунків ». Наступні гетьмани діяли в цілому в межах тих же політичних альтернатив.
Так, Виговський, не згадуючи · про протекторат, домагався для України рівного з Польщею та Литвою федеративного статусу в Речі
Посполитій. ю. Хмельницький сповідував орієнтаційну політику, коливаючись між російською, польською і навіть турецькою перспективами.
І. Брюховецький зупинив свій гетьманський вибір на Москві, а невдовзі
7 Шевчук В. Суспільно-політична думка в Україні у другій половині ХУІІ- на початку( до 1710 р.) ХУІІІ століТl1l /І Тисяча років української суспільно-політичної думки: У 9 т.- К: Дніпро, 2001. Т. 3. Кн. 1. С. 7-172; текст Гадяцької угоди див. там же( с. 309-3 16).