Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 158

Розділ І І І , гл ава 1.
--
1 57
чергова спроба пом ірятися силами з Р іччю По сполитою була одним із
звичних походів, у якому класти козацькі голови - не новина, але й шу­
кати замирення програючи - теж не новина. К інцевим підсумком в і йни,
в їх розумінні, мал а стати здобута шаблею автономія козацької території
під п окровительством байдуже ко го з великих сусідніх володарів - м о­
сковського царя, турецького султана ч и польського корол я, що в перенос­
ному сенсі в ідпов ідало звичаям збройного найманства - служити шаблею
тому, хто більше п л атить» . Цю модель не підтримував Б. Хмел ьницький,
бо вона суперечила його далекосяжним планам створення сам о стійної
держав и ;
- нова покозачена шляхта , я к а пристала д о повстання після його
початку і була патріотичн о налаштована, в ия вляючи «антипольську
затятість» . « С ерйозно ставилися до цього против ника і на коронному
боці, в ідділяючи власне козацький рух (з яким можна домов итись . - Л . Б . )
в і д ш л яхетського і селянського. Чернь розпустити, шляхту видати - о с ь
стереотипні вимоги ультиматумів козацькому командуван ню ; амністія
шляхті , що примкнула до В ійська Запорозького, - не менш стереотипний
пункт перемирних угод в періоди воєнного затишшя.
Після смерті Хмельницького, а особливо кол и стала очевидною вся
сум нівність альянсу з Московським царством-державою де спотичного
типу, в ідразливого для шляхти, в ихованої на ідеал ах п арламентаризму
Речі Посполитої, настрої старшин-шляхтичів м іняються . Московська
небезпека, примножена загрозливою повінню анархії, п ідштовхує
до компромісу зі старим, звичним світом : на зміну антипольські й
затято сті приходять спроби порозуміння, втім - уже за пізніл і, бо на
арену виступила третя сила, не надто помітна під твердою рукою
Хмельницького - про столюд» ;
- козацькі низи, «чернь » , що сподівалися в резул ьтаті війни домогти­
ся не ті л ьки націонал ь ного, але й соціального визволення, утвердження
ладу, визнач альними рисами я кого були б : с праведлив ість, рівність, гро­
мадянська свобода. «Фанатично ненавидів пан ів» один з л ідерів «черні»,
найяскравіша постать того часу Максим Кривоніс. «Бл окуючись з
найзавзятішими противниками мирного порозуміння (з поляками. - Л . Б . )
пол ковниками-ш л яхтичами Гол овацьким і Хмелецьким, Кривон іс об­
стоював гасло кінчати ЦЮ війну сво їм щ астям, яке іх (повст ан ц ів)
супроводжує, а не переговорами» .
У козацьких низах, особл иво на пов ' язаному із За п орозькою Січ ч ю
Лівобережжі, не раз спалахували антигетьм анські настрої, викликані
скороченнями за тим и ч и і ншими договорами козацького реєстру тощо .
Учасник и таких в иступів були суворо покарані . Козацький «просто-
-