Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 153

Розділ l l l -- 1 52 Позитивні явища у п ольському політичному житті, започатковані ще у ХУІ ст. , підготували надійний грунт для очі куваних соціальних реформ у ХУІІІ ст. , але, на жаль, поділи Польщі між феодально-монархічними державами (Австрією, Прусією, Росією) перервали рух у цьому напрямку. Врахуємо, однак, що у Речі Посполитій ХУІІ - ХУІІІ ст. примножувалась майже винятково « шляхетська демократія» . Волелюбні ідеї, загальноєвропейський процес формуван ня народно­ стей і національних держав позначилися на і1деології В извольної в і йни українського народу середини ХУІІ ст. Хмель н иччина в ітром надії про­ неслась по всій Україні ; у кожне серце вона всел ила в іру в можливість жити власним розумом, за власною волею. Саме цей всенаціональний порив забезпечив успіхи антипольської кампанії перших років визволь­ них зусиль. Проте непевність кінцевої мети, в ідсутність визнаних дина­ стичних с падкоємців, згубна соціальна пол ітика, тактичні й стратегічні помилки призвели до низки військових і політичних поразок, а по смерті Б. Хмельницького - трагічно довгого етапу Руїни. Го стро драматична історія України другої половини ХУІІ ст. начебто закінчилася з обранням на посаду гетьмана Івана Мазепи ( 1 6 87 р.), проте навіть його, здавал ося б, дружні стосунки з Петром І не змогли змінити політики Москви, а пізніше Санкт-Петербурга сто совно України, бо росі йські правлячі кола дивил ись на їі прийняття « під високу руку» московського царя як на черговий акт збирання давньоруської спадщини. А пісдя відкритого переходу Мазепи з частиною старшини на бік шведського короля Карла Х І І напередодні Полтавської батал ії ро сійський уряд узяв курс на по ступове, але жорстке згортання української автономії та асиміляцію населення цього краю . Мабуть, він, як і польські магнати, став поділяти дум ку, шо вирішити малоросійське питання можна двома шляхами : « . . . козаків треба або знищити, або зінтегрувати»2. До фізичного знищення справа, зрозум іло, не дійшла, але Катерина ІІ п ід час роботи Уложенної ком ісії 1 767 - 1 768 рр. пересвідчилася у в перто сті українців щодо своїх «стародавніх прав і вольностей» . І ось у 1 77 5 р. вона лікв ідувала Запорозьку Січ (не в останню чергу у зв' язку із повстанням о. Пугачова), а в 1 7 80-х роках зруйнувал а й осібний адміністративно­ територіальний устрі й України. Н атомість для української панівної вер­ ств и (шляхти, козацької старшини та ін.) в ідкривалися можливості для злиття з р