Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 153
Розділ l l l
--
1 52
Позитивні явища у п ольському політичному житті, започатковані ще
у ХУІ ст. , підготували надійний грунт для очі куваних соціальних реформ
у ХУІІІ ст. , але, на жаль, поділи Польщі між феодально-монархічними
державами (Австрією, Прусією, Росією) перервали рух у цьому напрямку.
Врахуємо, однак, що у Речі Посполитій ХУІІ - ХУІІІ ст. примножувалась
майже винятково « шляхетська демократія» .
Волелюбні ідеї, загальноєвропейський процес формуван ня народно
стей і національних держав позначилися на і1деології В извольної в і йни
українського народу середини ХУІІ ст. Хмель н иччина в ітром надії про
неслась по всій Україні ; у кожне серце вона всел ила в іру в можливість
жити власним розумом, за власною волею. Саме цей всенаціональний
порив забезпечив успіхи антипольської кампанії перших років визволь
них зусиль. Проте непевність кінцевої мети, в ідсутність визнаних дина
стичних с падкоємців, згубна соціальна пол ітика, тактичні й стратегічні
помилки призвели до низки військових і політичних поразок, а по смерті
Б. Хмельницького - трагічно довгого етапу Руїни.
Го стро драматична історія України другої половини ХУІІ ст. начебто
закінчилася з обранням на посаду гетьмана Івана Мазепи ( 1 6 87 р.), проте
навіть його, здавал ося б, дружні стосунки з Петром І не змогли змінити
політики Москви, а пізніше Санкт-Петербурга сто совно України, бо
росі йські правлячі кола дивил ись на їі прийняття « під високу руку»
московського царя як на черговий акт збирання давньоруської спадщини.
А пісдя відкритого переходу Мазепи з частиною старшини на бік
шведського короля Карла Х І І напередодні Полтавської батал ії ро сійський
уряд узяв курс на по ступове, але жорстке згортання української автономії
та асиміляцію населення цього краю . Мабуть, він, як і польські магнати,
став поділяти дум ку, шо вирішити малоросійське питання можна
двома шляхами : « . . . козаків треба або знищити, або зінтегрувати»2. До
фізичного знищення справа, зрозум іло, не дійшла, але Катерина ІІ п ід
час роботи Уложенної ком ісії 1 767 - 1 768 рр. пересвідчилася у в перто сті
українців щодо своїх «стародавніх прав і вольностей» . І ось у 1 77 5 р. вона
лікв ідувала Запорозьку Січ (не в останню чергу у зв' язку із повстанням
о. Пугачова), а в 1 7 80-х роках зруйнувал а й осібний адміністративно
територіальний устрі й України. Н атомість для української панівної вер
ств и (шляхти, козацької старшини та ін.) в ідкривалися можливості для
злиття з р