Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 142

Розділ 1 1 , гла ва 2
--
141
Пропозиції Курбського щодо співробітництва царя та мудрих радників
не можна вважати пол ітичним інститутом, який би обмежував владу
монарха, проте його нам іри (можливо, недостатньо усвідомлені) йшли в
тому ж напрямку, що й у західноєвропейських колег. До свого третього
послання Курбський додав уривок із твору М . Цицерона, я кого Клавдій
вигнав із Рима; певно, не в ипадково в уривку йшлося про сенат-гарант
правопорядку в державі: « . . . не существует город в то время, когда зако­
нь! в нем бессильнЬІ, когда СУДЬІ бесправнЬІ , когда оБЬІчаи отцов забьІТЬ!,
когда - после того как вельможи изгнаны1 м ечом - в республике не суще­
ствует имени сената» .
Іван Грозний, навпаки, категорично наполягав на тому, що цар не по­
винен ділитися владою з будь-ким : « В ЬІ ведь, - дорікав в і н Курбському з
однодумцями, - еще со времени моей юности, подобно бесам , благоче­
стие нарушали и державу, данную мне от бога и от моих прародителей,
под свою власть захватили . Разве зто и есть «совесть прокаженная» -
держать свое царство в своих руках, а своим рабам не давать господство­
вать ? Зто ли « против разума» - не хотеть бьІТЬ под властью своих рабов?
И зто ли « православие пресветлое» - бьІТЬ под властью и в повиновении
у рабов?» 1 03 .
В . Ключевський ухопив у суперечці І вана Грозного з Курбським рису,
притаманну суспільно-пол ітичному життю Русі того часу - небажання
чути опонента: « Кожний з них торочить своє і погано слухає суперника.
- За що ти б ' єш нас, в ірних слуг своїх? - п итає князь КурбськиЙ.
- Ні, - відповідає йому цар Іван, - руські самодержці споконв іку самі
володіли своїми царствам и, а не бояри і не вельмож і » 1 04.
У цій в ідповіді царя Івана, дійсно, криється глибокий смисл його
політичної доктрини : необмеженість і непідконтрольність м онарших
повноважень, в ідсутність його зобов ' язань перед підданими, отже, і те,
що цар не повинен нікому давати звіт у своїх діях. Деякі досл ідники
(О. Панченко, Б.УспенськиЙ) вважають, що пол ітичн і погляди Івана ІУ
можуть знайти своє пояснення у специфіці релігійної св ідомості царя, яка
відзначалася великою архаїчністю і досить прямол ін ійним сприйняттям
Святого письма і вчення про божественне походження царської влади .
В арто п ідкреслити, що Іван ІУ, людина, безумовно, в іруюча, не бачив
у церкві посередника між собою як царем і Богом, і тому в і дмовляв
10) Переписка . С. 1 74, 125; ДИВ. : Исаев и.А. , Золоmухuна нм. История политических и
правовыx учений России ХІ - ХХ вв. М . : Юрист, 1 995. С. 1 06 .
..
-
1 04
Ключевскulї В. О.
Сочинения. Т. 2. С. 1 98.