Розділ 11, глава 2:-- 140
дарностью примет », « Обличай праведного и полюбит тебя ». Цар зневажив цими істинами- звідси всі злигодні.
Вражаючу дистанцію, яка відділила старих і нових радників, Курбський показав на прикладі Сильвестра і Вассіана Топоркова: перший неодноразово критикував вчинки та наміри царя(<< порицая тебя и осуждая за непотребныя твои дела и коварный нрав, на него же ТЬІ и после смерти его продолжаешь негодовать!»), чим наставляв його на « путь ИСТИННЬІЙ » як царський духівник; другий же, Топорков,- « из среДЬІ лукавейших иосифлян, КОТОРЬІЙ тебе советовал и нашептьrвал, чтоБЬІ ТЬІ не держал при себе советников мудрее себя... ». В « Истории... » Курбський деталізував цей сюжет: виявляється, Топорков рекомендував царю не брати мудрих радників тому, « понеже сам еси всех лутчши; тако будеши тверд на царстве, и всех имети будеши в руках своих. И аще будеши имел мудрейших близ собя, по нужде будеши послушен им » 100. Топорков був племінником Волоцького, близькими виявились і їх політичні переконання.
Іван IV без особливих зусиль над собою сприйняв ці ідеї, позбавився небажаних вельмож і почав правити як самодержець у повному розумінні цього слова. З-під його пера виходять рядки, які свідчать про те, що він довів концепцію верховної влади до абсурду. Викладаючи беззаперечну тезу про необхідність підданому підкорятися владі, він писав Курбському: « Почему же ТЬІ презрел слова апостола Павла, КОТОРЬІЙ вещал: « Всякая душа да повинуется влаДЬІке, власть имеющему; нет власти, кроме как от бога: тот, кто противится власти, противится божьему повелению ». Воззри на него и вдумайся: кто противится власти- противится богу, а кто противится богу- тот именуется отступником, а зто наихудший из грехов. А ведь сказано зто обо всякой власти, даже о власти, добьІТОЙ ценой крови и воЙн » 101. Концепція, що її сповідував Іван IV, була безумовним анахронізмом для європейської політичної свідомості. На Русі ж державець( великий князь, цар) перетворився на символ національної безпеки і внутрішньої стабільності, а його прерогатива розросталася неймовірно. Польському королю Стефану Баторію Іван IV писав, що « государь государства больши » 102; російський цар має більш пріоритетне право бути постійно цитованим противниками абсолютизму, ніж французький король Людовик XIV, який( та й то за легендою) сказав: « Держава- це я!».
100 Там же. с. 121, 170, 177, 412.
101 Там же. С. 124.
102 Толсmuков А. В. Представление... С. 300.