Розділ 11, глава 2--- 136
царстві правосуддя, справедливість та суспільні чесноти. На відміну від Й осифа Волоцького, Пересвєтов стверджував, що « не веру бог любит,
но правду ». Лукавими лестощами він сподівався спрямувати коронованого читач а у потрібний бік. Чимало європейських авторів, повідомив він Івана ІУ, пишуть про те, « какую великую справедл ивость введешь ТЬІ в своем царстве и утешишь бога сердечной радостью. И так начинают МУДРЬІе философы ' что такой справедливости, как в твоем царствего сударстве, не будет во всей вселенной: от великой ГРОЗЬІ твоей мудрости как от сна проснутся царские лукаВЬІе СУДЬИ, чтоБЬІ УСТЬІДиться своих лукавЬІХ дел, и сами на себя будут удивляться, что обирали без счета » 92. Пересвєтов критично оцінював стан Московської держави. У « Большой челобитной » є така оповідь: « И говорит Петр, молдавский воевода( в його вуста Пересвєтов вкладав свої улюблені думки.- А. Б.): « Сильно и прославлено и всем богато зто царство Московское! А есть ли в зтом царстве правда?» А служит у него москвитянин Васька Мерцалов, и он спросил того: « Все ТЬІ знаешь о царстве том Московском, скажи мне истинно!» И стал тот говорить Петру, молдавскому воеводе: « Вера, государь, христианская добра, во всем совершенна, и красота церковная велика, а правды нет ». Тогда Петр, молдавский воевода, заплакал и так сказал: « Коли праВДЬІ нет, ничего нет » 9 3. Тому Пересвєтов звертає увагу царя на ті російські недоліки, що кидаються іноземцям в очі, і висловлював впевненість: російському цареві призначений Богом славний шлях і він спроможний встановити у державі правду та християнські чесноти.
Висновок, якого доходив Пересвєтов, був, по суті, розвитком йосифлянської релігійно-політичної концепції та сприяв зміцненню самодержавства. Будь-яку протидію самодержцю, спробу обмежити його владу мислитель кваліфікував як « светскую ересь », що може призвести до великого лиха. Глибоким смислом наповнене протиставлення царя Костянтина « нехристю-иноплеменнику » Магмету-султану: оскільки, пояснював Пересвєтов, Бог любить не віру, а правду, остільки слід віддати перевагу турецькому паші за те, що той « утешил Бога сердечной радостью »- увів у своєму царстві справедливість і непідкупний суд. А Костянтин, що потрапив під вплив сріблолюбних вельмож і втратив свою незалежність, за божою волею позбувся престолу.
Як розумів Пересвєтов улюблену ним правду? Згідно з його тлумаченням, перед Богом і царем всі повинні бути рівними: і вельможі- багатії
9 2 ПамяПlИКИ литераryры Древней Руси: конец ХУ- первая половина ХУ! в.- М., 1984.
С. 607. 9 3 Перееветов и.с. Сочинения.- м.; л.: Изд-во АН СССР, 1956. с. 176.