Розділ 11. глава 2-- 135
Симптоматичною була ненависть Пересвєтова до вельмож( бояр), від яких, переконував він, походить все зло у державі. Між тим, саме політична та економічна самостійність сеньйорів у Західній Європі, їх договірні стосунки із монархом заклали міцне підrрунтя цивілізованим суспільним відносинам у Франції, Англії, Італії та інших країнах. Чому Пересвєтов не зміг оцінити тих позитивних сторін європейського життя? На це питання поки що нелегко відповісти. Можливо, йому, справжньому воїну, не до смаку були постійні усобиці і війни між королями, імператорами, герцогами тощо, і він цінував такі ж порядок і слухняність в суспільстві, як у війську. Імунітет феодала-землевласника був, очевидно, ні до чого дворянину-воїну.
Заторкнув Пересвєтов й іншу актуальну проблему- невільництво. Чи допустима особиста неволя, якщо так- то у якій мірі, хто має право тримати людей у залежності, чи потрібно законодавчо запроваджувати терміни й способи виходу на волю?- ці та інші питання хвилювали не лише Пересвєтова. Сама постановка питання була хай слабким, та все ж відображенням ідейного повівання епохи Ренесансу. Провідна теза цих роздумів мислителя- людина може бути виключно рабом божим.
Звичайно, Пересвєтов бачив навколо себе чимало невільників-кріпаків, а тому шукав шляхи вирішення цієї соціальної колізії. Так, він писав, що навіть коли у кабалу потрапляє полонений, йому все одно потрібно надати можливість вийти на свободу, для чого обмежити строк його поневолення 7- 9 роками. Держава зобов ' язана суворо слідкувати за дотриманням такої норми, а за порушення карати нещадно аж до смертної кари. Отже, Пересвєтов виступав за звільнення кабальних холопів, за вільний статус селянства( очевидно, й інших верств населення). Тим самим дворянин Пересвєтов на початку формування феодальна-кріпосницької системи наполягав на праві землеробів безперешкодно змінювати місце облаштування у пошуках кращих умов життя і господарювання. В умовах економічної кризи, що охопила країну після невдалої Ливонеької війни й опричнини, селяни потяглися на південний схід, де були незайняті землі і не було поміщиків. Бояри, великі землевласники пропонували селянам всілякі пільги в своїх вотчинах, переслідуючи мету утримати робочі руки та юридично закріпити їх за собою. Дворянство, як значно бідніший стан, могло розраховувати тільки на селянську міграцію та власний хист заманювання. Без сумніву, Пересвєтовим могли керувати і не виключно корисливі розрахунки.
На підтвердження сказаному звернемося до інших поглядів Пересвєтова на владу. Так, він писав, що цар має бути мужнім, грізним, жорстоким, але насамперед таким, хто твердою рукою насаджує у своєму