Розділ 11. глава 2--- 130 менше цій легенді(<< дари Мономаха ») був наданий офіційний статус « государевыM родословцем »( середина ХУІ ст.).
Грандіозний лицевий літописний звід також сприйняв означену історико-політичну концепцію; вітчизняна частина зводу відкривалася мініатюрою, яка зобразила присилання на Русь візантійських регалій та вінчання Володимира Мономаха на « царство ». Те ж саме читаємо і у « Степенной книге », де йдеться про руську великокнязівську династію: « Не худа же рода бяху и не незнаема, но паче преименита и славна Римского кесаря Августа, обладающего всею вселенною...». Часто використовувалася ця легенда у дипломатичному листуванні та особистих посланнях Івана Грозного. Так, в посольській грамоті І. М. Воронцова, переданій польському королю Сигізмунду-Августу( 1566), вона правила доказом стародавності Московської держави та її суверенності: « Государство наше Русское от начала особне с "Ь держится нами, извечнЬІми государи русскими, почен от Августа, кесаря римского » 86. З подібною ж метою- піднести правлячі династії власної країни- римський родовід використовувався також у візантійській, болгарській, сербській літературі.
Вже у розглянутій концепції не останню роль відігравала та обставина, що Христос народився в епоху царювання Августа й тим самим висвітлив своїм божественним променем його правління з тьмяного ряду століть. Внаслідок цього не сама по собі давність династичної гілки визначала достоїнство країни та її місця у світі,- ще більше значення мала релігійна її « санкціонованість ».
Ось тому центральним компонентом ідеОЛОГll Московської централізованої держави стала релігійна складова( як і в « Слові про Закон і Благодать » митрополита ХІ ст. Іларіона). Вона з ' явилась як відповідь на суспільну потребу, потребу самоусвідомлення себе у нових історичних умовах, а не тільки тогочасних, скороминущих запитів влади.
Цю суспільно-політичну потребу виконала теорія « Москва- третій Рим »: « З середини ХУ ст. слова про « обрання богом »( термін « богоизбранность Руси », введений Іларіоном.- А. Б.) Руської Землі набули новий смисл: мова йшла тепер не про прирівнювання Росії до інших християнських країн( і передусім, до багатовікового оплоту православ ' я- Візантії), а про протиставлення Русі занепалій грецькій державі, як і про протиставлення московської митрополії константинопольському патріархові, який втратив в очах частини руського духовенства свої ієрархічні права » 87.
86 СКРЬ / 1 / l / иков Р. г. История... С. 66.
87 Там же. С. 68.